Форми і методи регулювання економіки державою


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Реферат на тему Форми і методи регулювання економіки державою

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 28.1 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Андрій
27.03.2010
1 2    
Форми і методи регулювання економіки державою.

ПЛАН
  1. Бюджетно-податкова політика держави. 3
2. Грошово-кредитна політика. 11
3. Соціальна політика держави. 13
4.  Державне регулювання аграрної сфери економіки. 15
5.  Антикризова політика держави. 20
Список використаної літератури. 23

1. Бюджетно-податкова політика держави

Податкова політика — політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей — збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції. Податкова політика передбачає:
·        встановлення і зміну податкової системи (визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формували! доходів державного бюджету);
·        визначення податкових ставок, їх диференціацію;
·        надання податкових пільг;
·        визначення механізму обчислення і зарахування податків до бюджету.
За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних товарів тощо.
Впливати на економічні процеси можна, визначаючи структуру податкової системи країни. Наприклад, податок з обороту, який широко застосовувався до впровадження, податку на додану вартість, зумовлював посилення концентрації виробництва, порушення принципів конкуренції, що й обумовило його заміну на ПДВ, адже обсяг податку ;= обороту залежав від кількості фаз, які проходив товар у процесі свого руху, — чим більше фаз, тим вищий податок. Якщо ж підприємець зміг об'єднати різні фази межах однієї фірми, його податок з обороту суттєво зменшувався, оскільки він не вилу мався з обороту між підприємствами однієї фірми.
Іншим прикладом впливу структури податкової системи на економічні процес;: може бути перехід від оподаткування валового доходу до оподаткування прибупг. підприємства. Такий перехід, з одного боку, може зменшити податкову базу, отже, податковий прес на підприємства і стимулювати їх до розвитку виробництва. З іншого боку в умовах переважання колективної форми власності та скасування державного нормування заробітної плати стимулює підприємства до збільшення фонду заробітної плат за рахунок прибутку і, отже, призводить до зменшення надходжень до державного бюджету від податку на прибуток і зменшення коштів для фінансування капіталовкладень.
Ринкова трансформація української економіки зумовила необхідність переходу від переважно неподаткових до податкових методів акумуляції доходів у державному бюджеті, становлення самостійної податкової системи. Тепер ця система в основному сформована. До неї входять основні види загальнодержавних податків, які існують у розвинутих країнах світу, з рівнем ставок, що не перевищують середньоєвропейського. Разом із тим, податкова система України має ряд особливостей:
1.     досить високий загальний рівень оподаткування, що визначається частиною доходів бюджету ВВП. При цьому офіційна статистика не дає повного уявлення про податковий тягар, оскільки при його визначенні не враховується сума нарахованих, але не сплачених податків (заборгованість платників перед бюджетом), яка сягнула в Україні значних розмірів:
2.     нерівномірний розподіл податкового тягаря між окремими платниками внаслідок "тінізації" економіки і недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування окремих економічних суб'єктів;
3.     внесення постійних змін у систему оподаткування, що зумовлюють надзвичайно високий рівень її нестабільності.
Швидко змінюються не тільки ставки (особливо граничні ставки особистого прибуткового податку), а й види податків, структура податкової системи і загальний рівень оподаткування. Тільки за два роки (1992 — 1994) він збільшився на 16,3 відсоткового пункта. Між тим частка доходів бюджетів у ВВП за ЗО років у США зросла лише на 3,4 відсткового пункта, у ФРН — на 8, у Франції — на 10,6, у Великобританії — на 7,5 відсоткового пункта. Податкова система, яка перебуває в стадії становлення, повинна мати вищий рівень змінності, ніж зрілі податкові системи, які вже сформувалися. Те, що ми маємо, виходить за рамки нормального процесу становлення;
4.     формування податкової системи України на основі впровадження досвіду оподаткування, накопиченого в розвинутих країнах світу. Хоча не процес неминучий і природний, некритичне запозичення зрілих форм оподаткування, адекватних іншим соціально-економічним І політичним умовам, веде до зниження ефективності оподаткування;
5.     структура оподаткування, яка відрізняється від розвинутих країн і для якої характерні висока питома вага непрямих податків, низька питома вага особистого прибуткового податку і дуже високі нарахування на фонд заробітної плати;
6.     незначна роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів територіальних общин, нестабільність і недостатність їхньої дохідної бази взагалі;
7.     використання податків перш за все як інструментів проведення фіскальної податкової політики, неувага до регулюючої функції податків.
Податкова система України перебуває в стані перманентного вдосконалення. Пер спективи її розвитку на цьому етапі пов'язуються перш за все з розробкою І введення: Податкового кодексу України, покликаного звести воєдино й узгодити всі податкові закони, стати основним законодавчим актом, який регулює проблеми оподаткування
Впливати на економічні процеси можна не лише за допомогою регулювання податкових ставок, пільг тощо, а й за допомогою зміни сукупної величини витрат державного бюджету та їхньої структури.
Згідно з теорією Дж.М. Кейнса зростання державних витрат зумовлює зростання сукупного попиту, який стимулює розвиток національного виробництва в умовах, коли економіка країни переживає кризові явища. Посилення ж інфляційних процесів потребує скорочення державних витрат і відповідно сукупного попиту.
Державне регулювання темпів і структури економічного зростання здійснюється за допомогою втрат бюджету на розвиток економіки. Хоча в країнах із ринковою економікою основним джерелом розширення і розпитку галузей та підприємств є фінансові ресурси підприємницьких структур, важливого значення набуває і державна підтримка їх. Остання надається переважно у формі субсидій.
З позицій економічної теорії субсидії вважаються виправданими у тому випадку, коли без державного втручання неможливо забезпечити оптимальний розподіл ресурсів. Економічно обґрунтованими є субсидії, які приводять до усунення провалів ринку, тобто використовуються для фінансування суспільних благ та інтерналізації зовнішніх ефектів. У ряді випадків субсидії можуть надаватися для проведення економічної політики, передусім для підтримки підприємств тих галузей, що розвиваються, як тимчасовий засіб захисту від конкуренції з боку інших країн,
Найбільш ефективними вважаються державні вкладення в наукові дослідження, вдосконалення інфраструктури, підтримку перспективних галузей. Так, завдяки безпрецедентним федеральним витратам на фундаментальні дослідження й інвестиції США посіли лідируюче становище в таких галузях, як авіаційна промисловість і космос, напівпровідники, медичне обладнання і комп'ютери. Значні держанні кошти фінансувалися в капіталомісткі галузі й у повоєнній Японії, що забезпечило їхній успішний розвиток, а також у найперспективніші сфери у виробництві споживчих товарів у Кореї, які мали потенціал для досягнення найвищої в світі якості.
Неефективним вважається державне субсидування "хворих" галузей, яке рідко дає позитивні результати, але до якого вдасться більша частина урядів. Важливим напрямом державних витрат є субсидії сільськогосподарським товаровиробникам.
В Україні в умовах збереження значної ролі державної власності частка державних витрат на народне господарство не може не бути істотною, тим більше, якщо врахувати необхідність здійснення його глибокої структурної перебудови. Державні ресурси спрямовуються перш за все на розвиток таких галузей, які впливають на функціонування всього народногосподарського організму, — в паливно-енергетичний та агропромисловий комплекс, тоді як фінансуванню розвитку інфраструктури не приділяється належної уваги. Негативним є також те, що значна частина державних коштів спрямовується на оздоровлення фінансового становища, попередження банкрутства, поновлення платоспроможності підприємств, що не дає необхідного економічного ефекту. Між тим частка державних капіталовкладень із року в рік скорочується.
Важливою рисою бюджетної політики в Україні є використання поряд з прямим бюджетним фінансуванням прихованих форм державної підтримки підприємств. Серед таких форм — списання та реструктуризація податкової заборгованості, надання відстрочок зі сплати податків та інших обов'язкових платежів, можливість використання негрошових форм розрахунків, можливість користування державними землями і будівлями без сплати орендної плати, обов'язкова закупівля державними структурами продукції підприємства, надання кредитів під державні гарантії'. Поширення прихованих форм державної підтримки підприємств надає їй непрозорого характеру, призводить здебільшого до неефективного використання державних коштів, їх неефективне використання, у свою чергу, посилює невдоволення платників рівнем податкового тягаря в країні та їх протидію фіскальній політиці держави, що проявляється в ухиленні від сплати податків.
Забезпечення довготривалого зростання потребує коригування бюджетної політики п Україні в напрямі відмови від державної підтримки неефективних підприємств і пріоритетного фінансування найпсрснективніших інвестиційних проектів, ефективних за ринковими критеріями,
Перше місце в бюджетних витратах розвинених країн посідають витрати на соціальні цілі: соціальну допомогу, освіту, охорону здоров'я тощо. Маніпулюючи цими витратами, держава регулює насамперед соціальні процеси, зокрема пом'якшує диференціацію доходів різних соціальних груп, надає допомог)' малозабезпеченим верствам населення. Опосередковано ці витрати впливають також на економічні процеси. Так. обсяг державних витрат на розвиток освіти, охорони здоров'я пизначає рівень забезпечення національної економіки кваліфікованою робочою силою, а допомога малозабезпеченим сприяє зростанню витрат на споживання, а отже, і сукупного попиту. Треба визнати, що державне фінансування системи освіти в низці країн стало запорукою досягнення ними високих конкурентних переваг (Німеччина, Швейцарія, Швеція).
В Україні, незважаючи на значну частку соціальних витрат у видатковій частині бюджету, фінансування їх здійснюється на недостатньому рівні через обмеженість бюджетних коштів узагалі, їх не зовсім ефективне використання і збільшення кількості зубожілих внаслідок зниження рівня життя.
Витрати на оборону, а також на утримання різних гілок державної влади, тобто адміністративно-управлінські витрати, впливають на попит на товари і послуги широкого вжитку. Водночас зростання цих витрат відволікає ресурси від державної підтримки підприємств та галузей, що виробляють предмети споживання і засоби виробництва. Це може призвести до того, що на збільшення попиту на предмети споживання та послуги економіка не зможе відреагувати адекватним зростанням пропозиції. Виникає дефіцит, викривлюється структура виробництва.
Однією зі статей державних витрат є витрати на підтримку зовнішньої торгівлі -кредитування експорту, страхування експортних кредитів та капіталу, що вивозиться. Ці витрати спрямовані на стимулювання експорту і в довгостроковому плані — на поліпшення платіжного балансу, зміцнення національної валюти.
Особливою статтею витрат державного бюджету є витрати на здійснення платежів за державним боргом. Якщо платежі за внутрішнім боргом підвищують сукупний попит у країні, отже, позитивно впливають на її економіку, то платежі за зовнішнім боргом -це кошти, які вивозяться з країни.
Про масштаби державного боргу та коштів, що спрямовуються на його обслуговування в розвинених країнах, можна зробити висновок за такими даними. 1995 р. сумарний борг відносно ВВП становив: у США — 69 відсотків, Німеччині — 56, Франції — 51,9, Японії — 87, Італії — 126,7 відсотка. На сплату відсотків з державного боргу в США було виділено 232 175 млн дол. Це четверта за обсягом стаття видатків у федеральному бюджеті США. В Україні станом на 1 січня 2000 р. державний зовнішній борг становив 51 відсоток до ВВП. За цим показником Україна вже перевищила критичний рівень, яким прийнято вважати 40 відсотків до ВВП. Внутрішній борг, що офіційно відображається в статистиці державного боргу, становив 11,8 відсотка до ВВП, а заборгованість держави, яка не включається до складу державного боргу, — 109,7 відсотка до ВВП.
Державний борг — явище, похідне від дефіциту державного бюджету. Метою бюджетної політики є забезпечення балансу між доходами та витратами державного бюджету. Однак таке балансування здійснюється не щороку. В окремі роки, під час спаду виробництва, з метою його стимулювання витрати з державного бюджету можуть перевищити надходження до нього, виникає дефіцит. Проте під час економічного піднесення бюджет має бути збалансований, оскільки його дефіцит стимулює інфляцію та прискорює входження економіки у фазу кризи.
Отже, дефіцит державного бюджету не можна охарактеризувати як однозначно несприятливе для економіки явище. Він може відігравати і стимулюючу роль. Питання лише в тому, наскільки значним є дефіцит державного бюджету і на які цілі витрачаються державні кошти.
Фінансується бюджетний дефіцит або за рахунок емісії, або за рахунок державних позик (внутрішніх і зовнішніх). Емісійне фінансування дефіциту державного бюджету, як вважав Дж. М. Кейнс, справляє більший стимулюючий вплив на економіку. Однак це відбувається тільки в тому випадку, коли емісія не породжує неконтрольованої Інфляції, здатної підірвати стимули для довгострокових інвестицій.
Державні позики менш небезпечні в цьому плані, але й вони справляють певний негативний вплив на економіку країни, адже державні позики, по-перше, поглинаючи тимчасово вільні кошти, звужують можливості отримання кредитів приватними фірмами. По-друге, інколи уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує цим ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-третє, державні позики породжують державний борг, який важким тягарем лягає на майбутні покоління.
Особливо негативний вплив на економіку країни справляє, як уже зазначалося, зовнішній борг, який може накопичуватися і перетворити країну на безнадійного боржника. Для того щоб цього не сталося, запроваджуються певні заходи:
1.     Традиційний шлях — сплата боргів за рахунок золотовалютних резервів. Проте в багатьох країнах-боржниках ці резерви вичерпані або обмежені, тому цей шлях є для них непридатним.
2.     Консолідація зовнішнього боргу, тобто перетворення коротко- та середньострокової заборгованості на довгострокову. Цей шлях можливий лише за згодою кредиторів.
3.     Зменшення зовнішнього боргу через конверсію — перетворення його на довгострокові іноземні інвестиції. В рахунок боргу іноземним кредиторам пропонують придбати в країні, що е боржником, нерухоме майно, а також участь у капіталі.
4.     Звернення країни-боржника, що потрапила в скрутне становище, до міжнародних банків. Ці банки можуть надати пільгові кредити для подолання платіжної кризи, але обумовлюють їх жорсткими вимогами щодо емісійної, кредитної, бюджетної політики.

2. Грошово-кредитна політика

Сукупність заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан кредиту і грошового обігу з метою регулювання господарської кон'юнктури, дістала назву грошово-кредитної  політики.
Вихідним пунктом розробки і впровадження грошово-кредитної політики є те, що, регулюючи за допомогою певних засобів кількість грошей в обігу, можна впливати на обсяг національного виробництва, тобто на обсяг ВНП. Механізм цього впливу з погляду кейнсіанців та монетаристів є різним. Кейнсіанці вважають, що зміна грошової пропозиції обумовлює зміну норми позикового відсотка, остання впливає на граничну ефективність капіталовкладень, а отже, на обсяг інвестицій. Зміна інвестиційних витрат призводить до зміни сукупного попиту, а останній впливає на обсяг національного виробництва.
    продолжение
1 2    

Добавить реферат в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Завантажити реферат безкоштовно
подобрать список литературы


Форми і методи регулювання економіки державою


Постійний url цієї сторінки:
Реферат Форми і методи регулювання економіки державою


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.