ТДП (шпаргалка коротка)


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Шпаргалка на тему ТДП (шпаргалка коротка)

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 21.25 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Вован
15.03.2011
1 2    

ДЕРЖАВА

Методи:  1. Загальнонаукові (формально-логічний, історичний, системно-функціональний) 2. Приватно-наукові (статистичний, соціологічний, моделювання) 3. Спеціальні (порівняльний, спеціально-юридичний, метод тлумачення норм права) Функції:  Онтологічна, пізнавальна, прогностична, практично-прикладна, комунікативна, евристична, методологічна. Система юр. Наук: загальнотеоретичні й історичні (ТДП, історія Д. і П., історія вчень про держ. І пр..),  галузеві (конституційне, адмін.., трудове, кримінальне), міжгалузеві (морське, житлове, господарське), спеціальні (прокурорський наляд, судові та правоохоронні органи), прикладні (криміналістика, кримінологія, суд. медицина), що вивчають міжнародне право (міжнародне приватне право, публічне, держава і право зарубіжних країн). Теоріїї походження держави: Теологічна (релігійна), патріархальна, договірна, насилля, психологічна, органічна, матеріалістична. Політична система суспільства структура: суб’єкти політики, політичні норми, політичні відносини, політичний процес, політичний режим, політична діяльність, політична свідомість. Функціїї держави:  - за способами діяльності (законодавча, виконавча, судова, правоохоронна, інформаційна) – за сферами діяльності: внутрішні (економічна, фінансового контролю, соціальна, екологічна, культурна, інформаційна, правоохоронна), зовнішні: (політична, економічна, екологічна, культурна, інформаційна, оборона держави, підтримання світового правопорядку). Форми та методи здійснення функцій держави:  форми: правова (правотворча, право реалізаційна, правоохоронна), організаційно-правова . Методи: переконання, заохочення, примус. Форми держави:  форма державного правління (монархія (абсолютна, конституційна), республіка), форма державного устрою (унітарна, федерація, конфедерація, імперія), форма державного режиму (демократичний (ліберальний, консервативний, радикальний), антидемократичний (тоталітаризм, деспотизм, авторитаризм)). Механізм держави: апарат держави, держ. підприємства, держ.  установи.  Державні органи:   За походженням (первинні, вторинні), за характером і змістом діяльності (глава держави, законодавчі, виконавчі, судові, контрольно-наглядові), За способом створення (виборні, призначувані, успадковуваня), За часом функціонування (постійні, тимчасові), за складом (одноособові, колегіальні), За територією (загальні, місцеві). Правова держава принципи: верховенства права, поділ влади, взаємна відповідальність держави й особи.
ПРАВО

Ознаки права: встановлюється чи санкціонується державою, системність права, загальнообов’язковість, гарантується державою, свідомо-вольовий характер права. Принципи права: загальні (принцип верховенства права, соціальної справедливості, гуманізму, рівності громадян перед законом, демократизму, законності, взаємної відповідальності держави перед особою і особи перед державою, переконання та примусу, принцип свободи), галузеві, міжгалузеві, принципи інститутів права. Функції права: загальносоціальні (гуманістична, орієнтаційно-управлінська, інформаційно-орієнтувальна, пізнавальна, ідеологічно-виховна), спеціально-юридичні (регулятивна, охоронна). Соціальні норми: норми-звичаї, норми-традиції, моральні норми, корпоративні норми, політичні норми, норми права, технічні норми. Види норм права: за суб’єктами правотворчості (норми органів представницької влади, глави держави, виконавчої влади, інших суб’єктів наділених владними повноваженнями), за галузями права (конституційного, трудового, адміністративно, і так далі), за субординацією у правовому регулюванні (матеріальні норми, процесуальні норми), за функціональним призначенням (регулятивні(дозвільні, зобов’язальні, заборонні), охоронні), за колом суб’єктів (загальні, спеціальні, виняткові), за дією в часі (постійні, тимчасові), за дією в просторі (загальні, локальні), за методом правового регулювання (імперативні, диспозитивні), за характером закріплення бажаної поведінки суб’єктів (зобов’язувальні, диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні). Структура норми права:  гіпотеза, диспозиція, санкція (вони всі бувають абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні) (також прості і складні). Система права: норма права, інститут права, галузь. Система законодавства: галузева (горизонтальна), субординаційна (ієрархічна). Систематизація НПА: інкорпорація (офіційна, неофіційна), кодифікація (основи законодавства, кодекс, статут, положення), консолідація. Принципи правотворчості: науковість, професіоналізм, законність, демократизм, гласність, оперативність, гуманізм, планування. Види правотворчості: залежно від способів створення норм права (санкціонування органами державної влади норм, прийняття норм права суб’єктами правотворчості, надання рішенням органів державної влади), залежно від суб’єктів (правотворчість народу, правотворчість представницького органу, делегована правотворчість, правотворчість органів місцевого самоврядування, локальна, громадських організацій), залежно від юридичної сили актів (законотворчість, підзаконна правотворчість). Стадії правотворчого процесу: Формування державної волі/підготовка проекту (прийняття рішення про підготовку проекту, з’ясовується суспільна потреба у врегулюванні певної сфери суспільних відносин, підготовка проекту НПА, обговорення проекту, створення остаточного варіанта проекту) Безпосереднє прийняття НПА відповідним суб’єктом правотворчості (унесення проекту на розгляд відповідного правотворчого органу, обговорення проекту, прийняття проекту, набрання НПА чинності). Джерела права : правовий звичай, правовий прецедент, НПА, нормативно-правовий договір, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародний-правовий договір). Закон. Види: за юридичною силою (конституція, конституційні закони, звичайні закони) За суб’єктами законотворчості (представницьких держ. органів, інших центральних органів влади, уповноважених громадських організацій, спільні, народу України), За предметом правового регулювання (конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні, екологічні), За терміном дії (постійні, тимчасові), За структурою (прості, кодифіковані), За сферою дії (загальнодержавні, для окремих адміністративно-територіальних одиниць). Підзаконні НПА: вони поділяються на види за ієрархією (укази та розпорядження Президента, розпорядження, постанови та розпорядження уряду, накази та положення тощо міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, рішення й постанови органів місцевого самоврядування, локальні нормативні акти). Тлумачення норм права: тлумачення-з’ясування, тлумачення-роз’яснення. Способи тлумачення: мовний, систематичний, логічний, історичний, спеціально-юридичний, функціональний, теологічний. Види тлумачення: 1.Залежно від суб’єктів права: офіційне (нормативне (автентичне, делеговане), казуальне(судове, адміністративне) ), неофіційне (доктринальне, професійне, побутове). Акти тлумачення: інтерпретаційні класифікуються: за галузями права (конституційні, кримінальні, цивільні та ін..), залежно від характеру норм (матеріальні, процесуальні), залежно від суб’єкта видання (автентичні, делеговані), за юридичною значущістю (нормативного тлумачення, казуального тлумачення), за суб’єктами їх прийняття (акти Президента, органів виконавчої, законодавчої, судової влади), за формою зовнішнього прояву (письмові, усні)
ДЕРЖАВА

Методи:  1. Загальнонаукові (формально-логічний, історичний, системно-функціональний) 2. Приватно-наукові (статистичний, соціологічний, моделювання) 3. Спеціальні (порівняльний, спеціально-юридичний, метод тлумачення норм права) Функції:  Онтологічна, пізнавальна, прогностична, практично-прикладна, комунікативна, евристична, методологічна. Система юр. Наук: загальнотеоретичні й історичні (ТДП, історія Д. і П., історія вчень про держ. І пр..),  галузеві (конституційне, адмін.., трудове, кримінальне), міжгалузеві (морське, житлове, господарське), спеціальні (прокурорський наляд, судові та правоохоронні органи), прикладні (криміналістика, кримінологія, суд. медицина), що вивчають міжнародне право (міжнародне приватне право, публічне, держава і право зарубіжних країн). Теоріїї походження держави: Теологічна (релігійна), патріархальна, договірна, насилля, психологічна, органічна, матеріалістична. Політична система суспільства структура: суб’єкти політики, політичні норми, політичні відносини, політичний процес, політичний режим, політична діяльність, політична свідомість. Функціїї держави:  - за способами діяльності (законодавча, виконавча, судова, правоохоронна, інформаційна) – за сферами діяльності: внутрішні (економічна, фінансового контролю, соціальна, екологічна, культурна, інформаційна, правоохоронна), зовнішні: (політична, економічна, екологічна, культурна, інформаційна, оборона держави, підтримання світового правопорядку). Форми та методи здійснення функцій держави:  форми: правова (правотворча, право реалізаційна, правоохоронна), організаційно-правова . Методи: переконання, заохочення, примус. Форми держави:  форма державного правління (монархія (абсолютна, конституційна), республіка), форма державного устрою (унітарна, федерація, конфедерація, імперія), форма державного режиму (демократичний (ліберальний, консервативний, радикальний), антидемократичний (тоталітаризм, деспотизм, авторитаризм)). Механізм держави: апарат держави, держ. підприємства, держ.  установи.  Державні органи:   За походженням (первинні, вторинні), за характером і змістом діяльності (глава держави, законодавчі, виконавчі, судові, контрольно-наглядові), За способом створення (виборні, призначувані, успадковуваня), За часом функціонування (постійні, тимчасові), за складом (одноособові, колегіальні), За територією (загальні, місцеві). Правова держава принципи: верховенства права, поділ влади, взаємна відповідальність держави й особи.
ПРАВО

Ознаки права: встановлюється чи санкціонується державою, системність права, загальнообов’язковість, гарантується державою, свідомо-вольовий характер права. Принципи права: загальні (принцип верховенства права, соціальної справедливості, гуманізму, рівності громадян перед законом, демократизму, законності, взаємної відповідальності держави перед особою і особи перед державою, переконання та примусу, принцип свободи), галузеві, міжгалузеві, принципи інститутів права. Функції права: загальносоціальні (гуманістична, орієнтаційно-управлінська, інформаційно-орієнтувальна, пізнавальна, ідеологічно-виховна), спеціально-юридичні (регулятивна, охоронна). Соціальні норми: норми-звичаї, норми-традиції, моральні норми, корпоративні норми, політичні норми, норми права, технічні норми. Види норм права: за суб’єктами правотворчості (норми органів представницької влади, глави держави, виконавчої влади, інших суб’єктів наділених владними повноваженнями), за галузями права (конституційного, трудового, адміністративно, і так далі), за субординацією у правовому регулюванні (матеріальні норми, процесуальні норми), за функціональним призначенням (регулятивні(дозвільні, зобов’язальні, заборонні), охоронні), за колом суб’єктів (загальні, спеціальні, виняткові), за дією в часі (постійні, тимчасові), за дією в просторі (загальні, локальні), за методом правового регулювання (імперативні, диспозитивні), за характером закріплення бажаної поведінки суб’єктів (зобов’язувальні, диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні). Структура норми права:  гіпотеза, диспозиція, санкція (вони всі бувають абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні) (також прості і складні). Система права: норма права, інститут права, галузь. Система законодавства: галузева (горизонтальна), субординаційна (ієрархічна). Систематизація НПА: інкорпорація (офіційна, неофіційна), кодифікація (основи законодавства, кодекс, статут, положення), консолідація. Принципи правотворчості: науковість, професіоналізм, законність, демократизм, гласність, оперативність, гуманізм, планування. Види правотворчості: залежно від способів створення норм права (санкціонування органами державної влади норм, прийняття норм права суб’єктами правотворчості, надання рішенням органів державної влади), залежно від суб’єктів (правотворчість народу, правотворчість представницького органу, делегована правотворчість, правотворчість органів місцевого самоврядування, локальна, громадських організацій), залежно від юридичної сили актів (законотворчість, підзаконна правотворчість). Стадії правотворчого процесу: Формування державної волі/підготовка проекту (прийняття рішення про підготовку проекту, з’ясовується суспільна потреба у врегулюванні певної сфери суспільних відносин, підготовка проекту НПА, обговорення проекту, створення остаточного варіанта проекту) Безпосереднє прийняття НПА відповідним суб’єктом правотворчості (унесення проекту на розгляд відповідного правотворчого органу, обговорення проекту, прийняття проекту, набрання НПА чинності). Джерела права : правовий звичай, правовий прецедент, НПА, нормативно-правовий договір, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародний-правовий договір). Закон. Види: за юридичною силою (конституція, конституційні закони, звичайні закони) За суб’єктами законотворчості (представницьких держ. органів, інших центральних органів влади, уповноважених громадських організацій, спільні, народу України), За предметом правового регулювання (конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні, екологічні), За терміном дії (постійні, тимчасові), За структурою (прості, кодифіковані), За сферою дії (загальнодержавні, для окремих адміністративно-територіальних одиниць). Підзаконні НПА: вони поділяються на види за ієрархією (укази та розпорядження Президента, розпорядження, постанови та розпорядження уряду, накази та положення тощо міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, рішення й постанови органів місцевого самоврядування, локальні нормативні акти). Тлумачення норм права: тлумачення-з’ясування, тлумачення-роз’яснення. Способи тлумачення: мовний, систематичний, логічний, історичний, спеціально-юридичний, функціональний, теологічний. Види тлумачення: 1.Залежно від суб’єктів права: офіційне (нормативне (автентичне, делеговане), казуальне(судове, адміністративне) ), неофіційне (доктринальне, професійне, побутове). Акти тлумачення: інтерпретаційні класифікуються: за галузями права (конституційні, кримінальні, цивільні та ін..), залежно від характеру норм (матеріальні, процесуальні), залежно від суб’єкта видання (автентичні, делеговані), за юридичною значущістю (нормативного тлумачення, казуального тлумачення), за суб’єктами їх прийняття (акти Президента, органів виконавчої, законодавчої, судової влади), за формою зовнішнього прояву (письмові, усні).
ДЕРЖАВА

Методи:  1. Загальнонаукові (формально-логічний, історичний, системно-функціональний) 2. Приватно-наукові (статистичний, соціологічний, моделювання) 3. Спеціальні (порівняльний, спеціально-юридичний, метод тлумачення норм права) Функції:  Онтологічна, пізнавальна, прогностична, практично-прикладна, комунікативна, евристична, методологічна. Система юр. Наук: загальнотеоретичні й історичні (ТДП, історія Д. і П., історія вчень про держ. І пр..),  галузеві (конституційне, адмін.., трудове, кримінальне), міжгалузеві (морське, житлове, господарське), спеціальні (прокурорський наляд, судові та правоохоронні органи), прикладні (криміналістика, кримінологія, суд. медицина), що вивчають міжнародне право (міжнародне приватне право, публічне, держава і право зарубіжних країн).
    продолжение
1 2    

Добавить шпаргалку в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Завантажити шпаргалку безкоштовно
подобрать список литературы


ТДП (шпаргалка коротка)


Постійний url цієї сторінки:
Шпаргалка ТДП (шпаргалка коротка)


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.