Статистичне вивчення рослинництва


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Курсова на тему Статистичне вивчення рослинництва

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 138.52 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Володимир Сидоренко
05.11.2010
1 2 3 4    
Вступ
На сучасному етапі розвитку сільського господарства України все більш помітною стає необхідність наукового, теоретично обгрунтованого підходу до виробництва. Вивчення внутрішніх закономірностей галузі та її ланок – рослинництва і тваринництва – неможливе без використання методів статистичної науки. При цьому необхідно враховувати, що сільське господарство має ряд особливостей, порівняно з іншими галузями виробництва. І з цими природно-економічними, економічними та соціально-економічними особливостями пов¢язана система показників, що за змістом і формою істотно відрізняються від відповідних показників інших галузей матеріального виробництва.
Природно-економічні особливості сільського господарства проявляються у тому, що економічний процес відтворення тісно переплітається з природним відтворенням рослин і тварин. Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від природно-кліматичних умов. Треба також наголосити і на сезонності виробництва, при якій проявляється нерівномірність витрат праці і засобів виробництва, а також одержання продукції протягом року.
Економічні особливості полягають у тому, що відтворення здійснюється безпосередньо на власній основі в натуральній формі. Це призводить до того, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для поновлення виробництва.
Соціально-економічні особливості сільського господарства виявляються в тому, що продукцію цієї галузі виробляють підприємства, які засновані на різних формах власності. В останні роки виникають нові організаційні форми господарювання.
Особливістю розвитку рослинництва як галузі сільського господарства є порівняно висока питома вага селянських, фермерських і особистих підсобних господарств у виробництві зернових, цукрових буряків, овочів та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін посівних площ і обсягів виробництва продукції.
І тому, враховуючи специфіку сучасного сільського господарства, процедура статистичного аналізу виробництва, інструментарій статистики повинні відображати потреби виробництва, а статистичні показники мають давати змогу зробити висновки і розробити рекомендації щодо можливостей раціонального і ефективного господарювання в умовах нашого часу.
Особливу увагу слід приділяти вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз рослинництва має бути спрямований на удосконалення економічного механізму діяльності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення..
Метою даної роботи є дослідження і аналіз даних про виробництво цукрових буряків в сукупності господарств, знайти середні показники виробництва, провести групування підприємств за різними ознаками, визначити основні внутрішні закономірності процесу виробництва цукрових буряків, з¢ясувати міру впливу на врожайність таких факторів як внесення органічних і мінеральних добрив. Під час виконання роботи необхідно буде використати основні методи статистичного дослідження, навчитися застосовувати на практиці теоретичні положення науки. Крім того, необхідно також ознайомитися із завданнями та показниками статистики рослинництва, визначити головні тенденції розвитку статистики сучасної України.

Розділ 1. Система показників статистики рослинництва
Сільське господарство є однією із найважливіших галузей народного господарства України. Частка сільського господарства становить 15% ВВП, більше 20-ти% національного доходу, в аграрній сфері працює понад 20% зайнятого населення, використовується 25% основних засобів. В аграрному секторі виробляються продукти харчування для населення, сировина для переробної промисловості, забезпечуються інші потреби суспільства. Попит населення на товари народного споживання на 75% покривається за рахунок цієї галузі економіки.
Сільське господарство України є складним, різноманітним об¢єктом, що вивчається різноманітними науками. Важливу роль у вивченні його надається статистиці. Сільське господарство має свої специфічні особливості:
-       основним засобом виробництва тут є земля, що не зношується в процесі експлуатації і навіть покращує свої якості при правильному використанні;
-       в сільському господарстві застосовують біологічні об¢єкти виробництва, живі організми: тварин і рослин;
-       невідповідність робочого і календарного періоду виробництва.
Рослинництво – одна із основних галузей сільськогосподарського виробництва, що зайнята вирощуванням, переробкою та зберіганням сільськогосподарських культур. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, крім того, ця галузь є джерелом кормової бази для тваринництва, а також виробництва промислової і лікарської сировини.
Важливим напрямом розвитку рослинництва є його інтенсифікація на основі прискореного розвитку селекції, впровадження нових форм господарювання та організації виробництва, поглиблення, освоєння передового досвіду та прогресивних технологій вирощування, поліпшення агрономічної роботи і технологічного обслуговування.
В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно відображати стан і розвиток цієї галузі.
Діяльність керівників і спеціалістів рослинницьких галузей пов¢язана із збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Залежно від розв¢язуваних завдань і умов виробництва керівники і спеціалісти найчастіше вивчають внутрішньогосподарські сукупності і явища. Об¢єктом їх спостереження можуть бути результати грунтів, підсумки роботи трудових колективів, дані використання виробничих потужностей. Для прийняття управлінських рішень треба систематично вивчати внутрішньогосподарські сукупності, своєчасно виявляти відхилення від планових завдань, вживати заходів для забезпечення нормального ходу господарських процесів.
Предметом статистики сільського господарства загалом і статистики рослинництва зокрема є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів в сільському господарстві у нерозривному зв¢язку з їх якісною стороною. Головними завданнями статистики рослинництва є:
-                   Створення системи натуральних і вартісних показників галузі на основі первинного обліку і вибіркового спостереження ;
-                   визначення оптимальних співвідношень між посівими площами і урожайністю культур;
-                   виявлення резервів збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності галузі;
-                   вивчення впливу форм господарювання на розвиток виробництва;
-                   характеристика стану рослинництва по різних господарствах, районах, регіонах;
-                   збір даних про стан і розвиток рослинництва;
-                   оцінка виконання планів і програм розвитку рослинництва;
-                   вивчення динаміки показників рослинництва;
-                   аналіз факторів і результатів розвитку сільського господарства;
-                   публікація статистичних даних про стан і розвиток рослинництва;
-                   вдосконалення статистичного інструментарію.
Статистика рослинництва включає кілька основних напрямів дослідження, які мають власні особливості побудови показників і аналізу. Це, зокрема:
Земельна статистика
Статистика посівних площ
Статистика багаторічних насаджень
Статистика врожаю та врожайності
Статистика агротехніки
Стан і розвиток рослинництва вивчають за допомогою системи статистичних показників, як натуральних, так і вартісних, які дають змогу виявити резерви збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності галузі.Система показників статистики рослинництва в загальному вигляді характеризує:
1)    Показники наявнисті виробничих ресурсів
2)    Показники виробництва продукції
3)    Показники ефективності виробництва.
Система показників постійно змінюється, вдосконалюється, ці зміни відбуваються зі зміною самого життя. З іншого боку статистика повинна дотримуватися принципу стабільності, щоб вивчати динаміку зміни певних явищ.
Земельна статистика вивчає земельний фонд країни. До нього відносять територію країни: площу суходолу та внутрішніх водоймищ.
Земельний фонд розподіляється між користувачами. Основними користувачами є користувачі сільськогосподарського напрямку (державні підприємства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, орендні, приватні підприємства і т. д.) В країні завжди є резерв землі, державні земельні і лісові фонди.
Земельна статистика вивчає склад земельного фонду за угіддями. Землі мають неоднакову цінність і призначення, відповідно їх можна розділити на сільськогосподарські і несільськогосподарські угіддя. До сільськогосподарських угідь належать: рілля, багаторічні насадження, луки. пасовища, перелоги. До несільськогосподарських - піски, чагарники, ліс, землі під водою, будівлями, вулицями. Деякі несільськогосподарські землі можна перетворити в сільськогосподарські при раціональному використанні і навпаки.
В практиці використання землі відбувається систематична трансформація земельних угідь (властивість земельних угіддь переходити з одного виду до іншого). Земельна статистика вивчає земельний фонд за користувачами
Статистика посівних площ базується на їх класифікації і обчисленні на цій основі показників використання земельних ресурсів підприємств.
Посівна площа – це площа, зайнята посівами сільськогосподарських культур. Статистика вивчає їх розміри і структуру. Це досить складне завдання, оскільки вони постійно змінюються. Статистичні органи 2 рази на рік фіксують посівні площі. 1 раз – станом на момент закінчення сівби (1 червня). Це дає попередні дані про посівні площі під урожай поточного року. 2 раз – станом на 1 листопада. Це будуть кінцеві дані про посівні площі під урожай поточного року.
Посівні площі індивідуальних і фермерських господарств обстежуються вибірково на договірній основі в системі бюджетних обстежень. Такі обстеження проводять працівники державної статистики. Посівні площі використовуються в статистиці і економіці при розв¢язанні різних задач. Для характеристики загальних розмірів посівів використовуються такі категорії посівних площ: засіяна, весняна продуктивна, збиральна, фактично зібрана.
Засіяна – площа, де висіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися 2 рази, то її включають в засіяну двічі. Подвійний облік окремих ділянок застосовують при пересіві загиблих озимих культур, повторних посівах. Засіяна площа поділяється на засіяну під урожай поточного року і засіяну в календарному році.
Площа, засіяна під урожай поточного року включає посіви ярих культур поточного року і озимих культур минулого року. Площа, засіяна в календарному році, включає посіви ярих культур поточного року та озимих культур під урожай наступного року.
Показник засіяної площі використовується для розрахунку потреби в насінні, для перевірки виконання плану посівів сільськогосподарських культур.
Весняна продуктивна площа – це площа, зайнята посівами на кінець весняної сівби. Вона включає: площу посівів озимих культур, що збереглися до кінця весняної сівби, посіви ярих культур поточного року, пересів загиблих озимих, площу багаторічних технічних культур, укісну площу посівів багаторічних трав минулого року. З цієї площі передбачається врожай поточного року. До її складу ділянки можна включати лише один раз. Вона є основною категорією посівних площ, з розрахунку на цю площу визначається урожайність.
Збиральною називають ту площу, з якої в поточному році збиратимуть врожай сільськогосподарських культур. Її визначають відніманням від весняної продуктивної площі площі загиблих влітку посівів і площі під культурами, урожай з яких в поточному році не збирається та додаванням до результату площі посівів, з яких урожай в поточному році буде збиратися двічі.
Показник збиральної площі використовується для визначення обсягів збиральних робіт і контролю за їх виконанням.
Фактично зібрана площа – це площа, де проведені збиральні роботи. Від збиральної площі вона відрізняється на розмір посівів, які залишились незібраними з різних причин.
Порівнюючи фактично зібрану площу із збиральною, можна зробити висновок про рівень організації і проведення збирання врожаю. Аналізують також розмір посівів, порівняно з окремими категоріями посівних площ. Відношення фактично зібраної площі до збиральної характеризує виконання завдання по збиранню посівів. Коефіцієнт обороту посівних площ є відношенням засіяної площі до весняної продуктивної. Окремо визначаються показники зимово-весняної та літньої загибелі посівів. Всі коефіцієнти вимірюються у відсотках.
Динаміку посівних площ аналізують порівняно фактичних розмірів посівів по окремим культурам і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулий рік. При цьому використовуються показники динаміки (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту) і способи визначення основних тенденцій розвитку в рядах динаміки.
Багаторічні насадження – це ті насадження, що дають плоди протягом багатьох років. Це плодові і ягідні насадження, виноградники, кормові, технічні культури.
Облік багаторічних насаджень спирається на їх класифікацію.
За видами: сім¢ячкові, горіхоплідні, кісточкові, цитрусові, субтропічні.
За групами вікових насаджень: молоді, насадження в плодоносному віці.
При розподілі насаджень на молоді і в плодоносному віці беруть до уваги не фактичне плодоношення, а встановлений нормативний віковий ценз. Для молодих дерев не обчислюють ні обсяг продукції, ні врожайність.
Статистика багаторічних насаджень визначає площу багаторічних насаджень в цілому і за видами. Визначає валовий збір, врожайність з 1 га насаджень у плодоносному віці.
Дані про площу збирають за допомогою переписів багаторічних насаджень. Крім цього, статистика збирає поточні дані з одноразових звітів. Також площі обліковуються в індивідуальному секторі і у фермерів. Для цього сектору є спеціальні нормативи щільності, розроблені для кожної зони, які множать на кількість рослин і визначають площу посіву. Крім рослин, що дають продукцію, статистика обліковує і розсадники: дорослі дерева, що дають насіння. саджанці. Інформація збирається у липні і січні. При аналізі урожайності багаторічних насаджень необхідно брати досить великі проміжки часу.
Урожай та врожайність сільськогосподарських культур – це важливі результативні показники розвитку рослинництва. Урожай – це загальна кількість продукції конкретного виду, одержаної з усієї площі даної культури, його ще називають валовим збором. Це абсолютний показник, вимірюється в ц, га.
Врожайність – це кількість врожаю в розрахунку на 1 га площі даної культури, або це середній розмір валового збору в розрахунку на 1 га площі. Це відносний показник, вимірюється в ц/га, т/га. Серед усіх факторів урожаю найважливішим є фактор урожайності.
В обліку врожаю і врожайності є свої особливості: продукція однієї і тієї ж культури може відноситися до різних груп в залежності від її використання. Для більшості культур урожайність визначається діленням фактичного врожаю у фізичній масі на уточнену весняну продуктивну площу. Іноді, наприклад, урожайність цукрових буряків обчислюється не за виходом буряків, а за виходом цукру. Урожайність кукурудзи на зерно обчислюється діленням урожаю в перерахунку на сухе зерно на фактично зібрану площу.
    продолжение
1 2 3 4    

Добавить курсову роботу в свой блог или сайт
загрузка...
Удобная ссылка:

Завантажити курсову роботу безкоштовно
подобрать список литературы


Статистичне вивчення рослинництва


Постійний url цієї сторінки:
Курсова Статистичне вивчення рослинництва


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.