Рознімні та нерознімні зєднання

Загрузка...

головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Реферат на тему Рознімні та нерознімні зєднання

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 28.29 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Александр
28.12.2010
1 2 3    

Реферат

на тему:

"Рознімні та не рознімні з’єднання"

Рознімні та не рознімні з’єднання

Складові частини виробів мають основні деталі, які забезпечують виконання механізмом його функції, та допоміжні, за допомогою яких з’єднують основні деталі. Допоміжні деталі фіксують взаємне положення деталей механізму та передають рух від однієї деталі до іншої. Всі з’єднання в машинобудуванні можна розділити на рознімні та нерознімні.

Рознімними називаються з’єднання, для яких операції складання та розбирання можливі без руйнування їх складових частин. До рознімних відносять різьбові, шпонкові, шліцьові з’єднання. Різьбові з’єднання є найбільш поширеними в техніці. Геометричною основою цих з’єднань є гвинтові поверхні.

Різьбові з’єднання – мають на своїй наскрізній та внутрішній поверхні різьбу певного типу в залежності від призначення цієї деталі. Тобто основним з’єднувальним елементом в різьбовому з’єднанні є різьба.

Різьбою називають один або кілька рівномірно розміщених гвинтових виступів сталого перерізу, утворених на боковій поверхні прямого кругового циліндра або прямого кругового конуса.

Різьбові з’єднання поділяються на рухомі та нерухомі.

Рухомі різьбові з’єднання – з’єднання, у яких у робочому стані одна різьбова деталь (гайка) переміщується відносно другої (гвинта). Такі різьбові з’єднання базуються на ходових різьбах.

У нерухомому різьбовому з’єднанні після складання такого переміщення не повинно бути. Воно базується на кріпильних різьбах.

Умовне зображення різьби. Різьба на кресленнях зображується умовно. Це означає, що її не показують так, як бачать у натурі, де можна розрізнити профіль, криві лінії, які зображують витки різьби, а зображують за особливими правилами, встановленими стандартами (ГОСТ 2.311–68).

На рис. наведено приклад зображення різьби на стержні. По зовнішньому діаметру її зображують суцільними основними лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва, а по внутрішньому діаметру – суцільними тонкими лініями. При цьому на вигляді зліва по внутрішньому діаметру різьби проводять дугу, яка приблизно дорівнює ¾ кола. Цю дугу можна розімкнути у будь якому місці, але не на осьових лініях. Фаску при цьому не показують.

Зверніть також увагу, що суцільна тонка лінія на вигляді спереду перетинає лінію межі фаски. (Фаска, как элемент на конце стержневой части крепежных деталей типа болт, винт, заклепка, шпилька, штифт, ось, палец служит для лучшего попадания в отверстие, позволяет исправить относительную несоосность деталей разъемного соединения, облегчить ввинчивание резьбового стержня, а также предохранить крайние витки резьбы от повреждений при транспортировке.)

Суцільну тонку лінію при зображенні різьби проводять на відстані не менш як 0,8 мм від суцільної основної лінії та не більш як крок різьби. Цей розмір для метричної різьби становить 0,54 Р, для трубної – 0,64 Р, а для трапецієподібної – 0,5 Р.

Межу нарізаної ділянки показують суцільною основною лінією, яку проводять до лінії зовнішнього діаметра. Межею нарізаної ділянки (тобто кінця різьби) вважають кінець повного профілю різьби, тобто до початку збігу.

Збіг різьби – це довжина в зоні переходу різьби до гладкої частини деталі, на якій різьба має неповний профіль. Як правило, різьбу зображують без збігу.

Якщо різьбу на стержні зображують у розрізі, то межу нарізаної ділянки наносять штриховою лінією.

Різьбу в отворі при кресленні в розрізі зображують суцільними основними лініями по внутрішньому діаметру різьби та суцільними тонкими по зовнішньому (тобто навпаки різьби на стержні). Лінію, що визначає межу різьби повного профілю, проводять до лінії зовнішнього діаметра різьби і зображують суцільною основною лінією.

Штрихування в розрізі доводять до суцільних ліній, що відповідають внутрішньому діаметру різьби. На виглядах, де отвір з різьбою проекціюється у вигляді кола, по зовнішньому діаметру різьби тонкою лінією проводять дугу кола, яка приблизно дорівнює 3/4 кола, розімкненою у будь-якому місці (але тільки не на центрових лініях), а контур отвору (внутрішній діаметр різьби) обкреслюють суцільною основною лінією.

Штрихування в розрізі доводять до внутрішнього діаметра різьби в отворі, тобто до суцільної основної лінії. Це правило стосується також зображення різьби на стержні: яка б різьба не зображувалася, штрихування в розрізі завжди доводять до суцільної основної лінії.

Якщо отвір з різьбою показано як невидний, то різьбу зображують паралельними штриховими лініями однакової товщини. Глухий отвір з різьбою називають гніздом. Кінцева частина свердленого гнізда має конічну форму (кут при вершині зображують на кресленні таким, що дорівнює 1200), яка виходить при свердлінні внаслідок конічного загострювання свердла.

Якщо на стержні з різьбою або в отворі з нею зроблено фаски, що не мають спеціального конструктивного призначення, то в проекції на площину, перпендикулярну до осі стержня або отвору, фаски не показують. Суцільна тонка лінія зображення різьби на стержні має перетинати лінію межі фаски.

Стандартні різьби на кресленнях зображуються однаково. За умовним зображенням не можна визначити, якого типу різьба має бути нарізана на деталі.

Тип різьби та її основні розміри вказують на кресленнях особливим написом, який називається позначенням різьби.

Перш ніж нанести позначення різьби, слід провести виносні та розмірні лінії. Виносні лінії для нанесення розмірної лінії проводять від зовнішнього діаметра різьби. Позначення трубних і конічних різьб розташовують на поличках з лінією-виноскою, що закінчується стрілкою. Лінію-виноску доводять до контуру різьби.

Розглянемо структуру зображення метричної різьби, яка найбільш поширена і має трикутний профіль з кутом при вершині 60°.

Позначення різьби виконують за ГОСТ 2.311–68 і відповідними стандартами на окремі різьби. Для всіх різьб, крім конічних і трубної циліндричної, позначення відносять до зовнішнього діаметра і проставляють над розмірною лінією, на її продовженні або на поличці. Позначення конічних різьб і трубної циліндричної відносять до контура різьби і проставляють на поличці лінії-виноски; лінію-виноску закінчують стрілкою, що впирається в зображення різьби.

Розглянемо позначення окремих видів різьб (слайд).

Метричну різьбу з великим кроком позначають буквою «М», розміром зовнішнього діаметра в міліметрах і полем допуску різьби, наприклад: М 126g різьба метрична з великим кроком, зовнішній діаметр різьби 12 мм, поле допуску – 6g. У позначенні різьби з дрібним кроком додатково показують величину кроку, наприклад: М 12 ´ 16g, М 12 ´ 16Н. Якщо різьба багатозахідна, то в позначенні після зовнішнього діаметра вказують хід різьби, а в дужках – букву «Р» та крок, наприклад: М 24 ´ 3 (Р1,5)–6g – двухзахідна метрична різьба з ходом 3 мм і кроком 1,5. Позначаючи різьбу в з’єднанні деталей, в чисельнику вказують поле допуску внутрішньої різьби, а в знаменнику – поле допуску зовнішньої різьби, наприклад:

    продолжение
1 2 3    

Добавить реферат в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Завантажити реферат безкоштовно
подобрать список литературы


Рознімні та нерознімні зєднання


Постійний url цієї сторінки:
Реферат Рознімні та нерознімні зєднання


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.