Економіка країн близького та середнього сходу

Загрузка...

головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Реферат на тему Економіка країн близького та середнього сходу

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 57.27 кб.
Мова: український
07.02.2011
 1 2 3
Необхідність регулювати баланс поточних операцій вимагала стримати імпорт, а саме: запровадити його оподаткування, протекційні заходи відносно місцевої промисловості, девальвацію національної валюти. З іншого боку, поліпшити платіжний баланс країни регіону намагались за рахунок диверсифікації експорту, вивозу готових виробів.
СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇН РЕГІОНУ
Стратегія економічного розвитку країн близького та середнього сходу протягом останніх трьох десятиріч передбачала структурну перебудову економіки з метою створення умов самопідтримуваного росту і формування механізму розширеного відтворення.
У 60-ті роки економіка країн регіону базувалася на традиційних структурних співвідношеннях, які сформувалися ще в колоніальний період. Господарства країн, що розвиваються, відрізнялися від економіки розвинутих держав більш високою часткою галузей матеріального виробництва і менш розвинутою невиробничою сферою. Таке співвідношення зберігалося і протягом двох десятиріч вже незалежного розвитку. У 60-ті роки помітно змінилася структура суспільного виробництва в напрямі зменшення сільськогосподарського виробництва. Внаслідок цього його частка та питома вага промисловості у ВВП практично зрівнялася. В самій промисловості прискорено розвивалися одночасно обробна та видобувна галузі. Але переважне зростання нафтовидобутку спричинило в деяких країнах підвищення питомої ваги видобувних галузей і зберегло тим самим сировинну орієнтацію, характерну для колоніальної структури країн, що розвиваються.
У 70-ті роки основні зусилля країн Близького та Середнього Сходу, особливо нафтовидобуваючих, були, спрямовані на розвиток капіталомісткого виробництва. Провідна роль відводилася нафтогазовому комплексові, розвиток якого став головним напрямом індустріалізації в Іракові, Саудівській Аравії, Кувейті, Катарі, Омані, ОАЕ. В цей час у регіоні з'явилися центри промислової переробки нафти, в тому числі в Абу-Дабі (ОАЕ), Саудівській Аравії, та мережа підприємств по стисненню природного газу в Катарі, Саудівській Аравії, Кувейті, Іракові, Сирії.
В інших країнах регіону - в Йорданії, Ємені, Сирії, Саудівській Аравії - посилився розвиток гірничовидобувних галузей, таких як видобуток фосфоритів, калійної та кухонної солі, гіпсу, мармуру, сировини для скляної та цементної промисловості, будівельного каменю, піску, глини, а також свинцево-цинкових та залізних руд. Внаслідок цього в цей період в загальному обсязі ВВП регіону зросла частка промисловості (з 43,4 до 57,2% ), яка в наступне десятиріччя, в період різкого падіння цін на паливо, знизилася (до 36,3% у 1990 p.). На сучасному етапі для нафтовидобуваючих країн Близького та Середнього Сходу характерна значна питома вага промисловості в ВВП: у 1990 р. вона коливалася від 37 в Іракові до 55- 56% в Омані, ОАЕ, Кувейті. Виняток у цій групі складає хіба що Іран - 14%. Частка промисловості у ВВП країн агропромислової групи значно нижча: від 20% у Сирії до 10% - в Лівані та 7% - в Йорданії.
На обробну промисловість у 1990 р. припадало 14,3% вартості ВВП країн регіону. Частка галузей обробної промисловості у створенні ВВП залишається невеликою, хоча протягом певного часу для цього сектора промисловості були притаманні досить високі темпи розвитку: 26% - у Туреччині, менше 5% - в Йорданії та Омані. Країни регіону прагнули мати відносно диверсифіковану структуру економіки і тому ще в 70-ті роки почали активно розвивати широке коло галузей обробної промисловості - металургію, металообробну, виробництво окремих видів машин та обладнання (переважно шляхом імпорту технології або необхідних механізмів та напівфабрикатів) для галузей легкої та харчової промисловості, а також предметів споживання, засобів транспорту, мінеральних добрив, цементу й інших будівельних матеріалів.
Нарощувалися промислові потужності шляхом створення окремих промислових підприємств або комплексів з широким виробничим циклом, спеціалізація яких була розрахована на розвиток та освоєння місцевих ресурсів. Саме на основі місцевої ресурсної бази, а частково - й імпортній, створювався промисловий комплекс, який включав металургію та металообробку. Металургійні заводи з виробництва сталі, сталевих труб були споруджені в Саудівській Аравії, Іракові, Катарі, Йорданії. Серед галузей кольорової металургії швидко розвивалася алюмінієва промисловість, яка стала однією з провідних у структурі промислового виробництва в Бахрейні та Кувейті. У багатьох країнах регіону почали формуватися центри металообробки: було споруджено заводи по складанню автомобілів (в Іраці, Кувейті), електроламповий завод в Таджі (Ірак), сухий док - у Бахрейні. В деяких країнах на базі гірничовидобувних галузей почало розвиватися виробництво мінеральних добрив. Хімічні комплекси було споруджено в Доммамі (Саудівська Аравія), Басрі (Ірак). Швидкими темпами нарощувалися потужності в цементній промисловості: почали діяти шість заводів в Саудівській Аравії, п'ять - у Сирії, а також заводи в Ємені, Іраці, Омані.
У країнах з агропромисловою спеціалізацією (Сирія, Ліван, Туреччина) зародилася текстильна промисловість! Взагалі, ці країни намагалися забезпечити збалансований розвиток галузей обробної промисловості, енергетики, інфраструктури та сільського господарства. Тому у Сирії, наприклад, на продукцію харчової та текстильної промисловості припадала половина вартості виробництва в галузях обробної промисловості.
Більшість держав регіону - це невеликі країни. У них розвинулися переважно окремі галузі важкої та легкої промисловості, без створення багатогалузевого промислового комплексу. Тому в процесі індустріалізації розширились масштаби інтеграції цих країн у світове господарство.
У процесі економічного розвитку в країнах Близького та Середнього Сходу сформувалася галузева структура виробництва ВВП, головними параметрами подібна до аналогічної структури у промислове розвинутих країнах (табл. 2).
Домінуючі позиції в структурі господарства регіону має сектор торгівлі та послуг. У 1990 р. його питома вага у загальній вартості ВВП складала 43,6% (без Афганістану). Характерно, що висока частка сфери торгівлі та послуг у ВВП притаманна всім країнам регіону. У нафтовидобуваючих країнах вона коливається від 38% в Омані, 40% у Саудівській Аравії та Іраці до 60% в Ірані. Для країн агропромислової групи аналогічні показники ще вищі - від 48% у Туреччині до 80% у Йорданії та Лівані.
Збільшення частки торгівлі та послуг у ВВП країн Близького та Середнього Сходу (з 38,6% в 1965 р. до 43,6% в 1990 р.) сталося в цілому за рахунок зниження частки сільського господарства і промисловості (включаючи нафтову) у нафтовидобувних країнах. Зокрема, в період сприятливої кон'юнктури на світовому ринку нафти частка сектора торгівлі та послуг в ВВП була значно нижчою, ніж У 60-ті роки: 1965 р. - 38,6%, 1980 р. - 28,5%. Однак зменшення доходів від експорту нафти у другій половині 80-х років за відносно швидких темпів росту сільського господарства призвело до істотного розширення частки сектора торгівлі та послуг у ВВП країн регіону на початок 90-х років.

Однією з найбільш динамічних галузей в країнах Близького та Середнього Сходу залишалося будівництво. В середньому регіональна частка будівництва у ВВП у 1990 р. складала 7,7%. У 70-ті роки в більшості країн регіону спостерігався своєрідний бум у цій галузі, спричинений значною мірою прагненням урядів цих держав сформувати сучасну економічну інфраструктуру. Тільки із 1971 по 1981 pp. істотно збільшено інвестиції в економічну інфраструктуру: в Бахрейні - з шести до 544, Кувейті - з 39 до 675, Катарі - з 25 до 555, ОАЕ - з 72 до 2790, в Омані - з 49 до 361 млн дол. Внаслідок цього частка будівництва у вартості ВВП країн Близького та Середнього Сходу із І965 р. зросла з 4,8% до 8,1%.
Однак друга половина 80-х років була позначена спадом в РОЗВИТКОВІ будівництва, що зумовлено, крім падіння доходів від експорту нафти, ще й тим, що у більшості країн регіону закінчився початковий етап господарської перебудови у сфері інфраструктури галузей. Витрати на будівництво, наприклад, у Саудівській Аравії зменшились із 1981 р. по 1985 р. з 50 до 19 млрд Саудівських реалів. Проте після спаду між 1984 та 1988 pp. темпи будівництва в Саудівській Аравії в 1990 р. зросли на 4,9, в 1991 р. - на 3,9 і приблизно на 20% в 1992 р. У 1993 р. у цій країні було реалізовано майже 500 індустріальних проектів.
Важливою сферою економічної діяльності в регіоні є також сільське господарство, його питома вага у загальному обсязі ВВП країн регіону збільшилася внаслідок низьких темпів загального господарського розвитку у 60- 80-ті роки.
Динаміка сільськогосподарського виробництва в регіоні у 1961-1992 pp. характеризувалася такими даними (середньорічні темпи, %):

Це призвело до збільшення залежності регіону від світового ринку у відношенні імпорту продовольчих товарів. За розрахунками фахівців, динаміка, що характеризує ступінь самозабезпечення країн регіону продуктами харчування, має тенденцію до зниження: рівень самозабезпечення м'ясом в 1985 р. складав - 60%, в 1990 р. - 52, а в 2000 р. -буде, за прогнозом, 40%; молоком - відповідно 50, 41, 27%; рибою - 91, 96, 77%. Поглиблення розриву між товарним обсягом продовольства на ринку і кількістю його споживачів - це наслідок підвищеної динаміки попиту на продукти харчування, які випереджають темпи зростання виробництва. Так, за статистикою ФАО, у 70- 80-ті роки темпи збільшення попиту на зернові у регіоні були 5,39, а розширення виробництва - 1,34%. Це призвело до дефіциту продовольства, який покривався за рахунок імпорту.
Низькі темпи відтворення у сільськогосподарському виробництві регіону були зумовлені передусім низьким технологічним рівнем і технічним забезпеченням праці, переважанням доіндустріальних форм виробництва, хоча аграрні реформи у 70- 80-х роках були здійснені практично в усіх країнах регіону (ліквідовано .велику земельну власність, встановлено максимум володіння землею на одну особу або сім'ю) з метою стимулювання фермерського сільськогосподарського виробництва, проводилась політика сприяння кооперативному рухові, але їхня непослідовність та неефективність не дали змоги прискорити темпи збільшення сільськогосподарського виробництва.
При цьому треба зважати на те, що значна частина країн регіону мають досить складні природні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва. Наприклад, у державах Аравійського півострова річна норма опадів дорівнює 100 мм, а водні ресурси обмежені й не відтворюються, тому розвиткові сільськогосподарського виробництва мають передувати великі капіталовкладення.
Саме через це Саудівська Аравія та Катар у 80-ті роки здобули значні успіхи в розвиткові даної сфери господарства. Саудівська Аравія досягла самозабезпечення в пшениці, молоці, м'ясі. За 1975 -1987 pp. виробництво пшениці зросло з 3 тис. до 2,5 млн т. Сучасне сільськогосподарське виробництво стало наслідком не еволюційного розвитку, а використання інтенсивних методів, а саме: механізації, хімізації, меліорації на базі значного державного субсидування. У природних умовах цієї країни тільки державна допомога могла зробити сільське господарство рентабельним. Високі закупівельні ціни на пшеницю забезпечували прибутки фермерам, але на кожну тонну держава витрачала в п'ять-шість разів більше коштів, ніж у разі придбання пшениці на світовому ринкові.


 1 2 3

Удобная ссылка:

Завантажити реферат безкоштовно
подобрать список литературы


Економіка країн близького та середнього сходу


Постійний url цієї сторінки:
Реферат Економіка країн близького та середнього сходу


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.