Грошовий обіг


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Курсова на тему Грошовий обіг

завантажити
Знайти інші подібні реферати. • Точне співпадання: 2 реферата
подібні якісні роботи

Розмір: 45.55 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): suy-elena
04.12.2010

Видео "Гроші та грошовий обіг на території Російської імперії (17/01/2014)"
1 2 3 4    
ЗМІСТ:
Вступ
1. Система грошового обігу та її елементи
1.1. Поняття грошового обігу та грошової системи
1.2. Елементи грошової системи та національна грошова одиниця
2. Нормативне регулювання грошового обігу
2.1. Система нормативно-правового регулювання грошового обігу
2.2. Роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу
3. Організація та здійснення регулювання грошового обігу
3.1. Регулювання обігу готівкових коштів
3.2. Регулювання безготівкового обігу
Висновки
Список використаної літератури

Вступ.
Темою моєї курсової роботи є правове регулювання грошового обігу.
Актуальність розгляду даної теми пояснюється тим, що у функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг в державі. Грошовий обіг - це рух коштів у внутрішньому обороті в го­тівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в гос­подарстві. Грошова система України становить собою організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством.
Грошова система нашої держави складається з таких елементів: грошової одиниці та її найменування, масштабу цін, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації, механізму регулювання грошо­вого обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в ор­ганізації та функціонуванні грошової системи відіграють Верховна Рада України та Національний банк України.
Слід зазначити, що правові основи організації грошового обігу в Україні закладені в Конституції України та в Законах України «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та пере­каз грошей в Україні», Положенні про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затв. постановою Правління Націо­нального банку України від 15 грудня  2004 р. №  637, Інструкції про касові операції в банках України, затв. постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337 і зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089 (із змінами), Правилах визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, затв. постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 N 547 і зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.12.2004 за N 1549/10148, Інструкції про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам’ятних монет України та сувенірної продукції, затв. постановою Правління Національного банку України від 14.01.2005 N 8 і зареєстр. в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 за N 124/10404 та ін.
Практичне значення даної теми полягає у тому, що знання теми „правове регулювання грошового обігу” забезпечує системний аналіз норм чинно­го банківського законодавства, знання форм та систем грошового обігу та методів його регулювання.
Метою розгляду даної теми буде розкриття таких питань як система грошового обігу та її елементи, зокрема поняття грошового обігу та грошової системи, елементи грошової системи та національна грошова одиниця; нормативне регулювання грошового обігу, зокрема система нормативно-правового регулювання грошового обігу та роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу також питання про організацію та здійснення регулювання грошового обігу, зокрема питання регулювання обігу готівкових коштів та регулювання безготівкового обігу.
При розгляді даної теми мною були використані наукові праці та матеріали періодичних видань таких авторів як О.А. Костюченко, О.О. Качан, І.Б. Заверуха, О.П. Орлюк, А.В. Лемківський, О. Шереметьєва, О.В. Сударенко для повного і детального розкриття питань теми „правове регулювання грошового обігу”.

1. Система грошового обігу та  її елементи.
 
1.1. Поняття грошового обігу та грошової системи.
 
Перед тим, як перейти до питання про правове регулювання грошового обігу, я вважаю за доцільне дослідити, що взагалі мається на увазі під терміном „грошовий обіг”,  дослідити його систему та типи.
Як вказує А.В. Демківський, у національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів і продуктів, який опосередковується відповідним обігом грошей.  Грошовий  обіг - це рух грошей  у  процесі  виробництва,  розподілу,  обміну  й  споживання національного продукту, який здійснюється шляхом  безготівкових  розрахунків та через обіг готівки. Грошовий обіг – це сукупність всіх грошових  платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.
Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби  економіки  і тому повинні за своєю кількісною масою і структурою  бути  адекватні  їм.  В сучасних умовах грошовий обіг в Україні  визначається  реаліями  економіки, неплатоспроможністю і збитковістю багатьох  підприємств  і  низьким рівнем життя більшої частини населення.
У процесі руху  доходів  і  продуктів  (товарів  і  послуг)  виникають взаємозв’язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.
У  розвинутому  ринковому   господарстві   грошовий   обіг   не   може здійснюватися без участі і активної ролі банків.  Банки  стають  необхідними посередниками  у  взаємних  виплатах  і  розрахунках   між   підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обігу.[1]
Базова модель грошового обігу включає в себе:
1. ринки ресурсів і продуктів;
2. банки;
3. суб’єкти народногосподарського обігу – підприємства й населення.
В базовій  моделі  допускається,  що  всі  ресурси  належать  населенню  (хоча насправді йому належить тільки один ресурс – робоча сила). Вихідним і кінцевим пунктом моделі, через який здійснюється  кругообіг готівки і безготівкових платежів, є банк. Потоки економічних ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів  і споживчих витрат – із другого, здійснюються одночасно. Будь – які  затримки, крім тих, які  викликані  продажем  товарів  у  кредит, створюють  ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обігу.
Базова модель грошового обігу дає загальне уявлення про функціонування національної грошової системи. Грошова система – це визначена державою  форма  організації  грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.[2]
Кожна промислово розвинена країна  має  власну  грошову  систему,  яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки.  Це  випливає з об’єктивних потреб забезпечення нормального товарно –  грошового  обігу  і національно – історичних та політичних особливостей розвитку країни, тому кожній національній  грошовій  системі  властиві  різні  форми  й  взаємодія складників, а також  національна  специфіка,  рівень  розвитку  продуктивних сил, свої політичні цілі та економічна політика.
Водночас кожна з нині діючих грошових систем, попри свої  особливості, мають багато спільних ознак та включають такі наріжні елементи:
1. грошову одиницю
2. види державних грошових знаків;
3. масштаб цін;
4. валютний курс;
5. порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
6. регламентацію безготівкового грошового обігу;
7. правила вивозу й ввезення  національної  валюти  та  організації  міжнародних розрахунків;
8. державний орган, який здійснює  грошово  –  кредитне  й  валютне регулювання.[3]
 
1.2. Елементи грошової системи та національна грошова одиниця.
      
Розгляньмо докладніше спільні елементи грошових систем.
1. Грошова одиниця – це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом  виміру  та  вираження  цін  усіх  товарів.  Як  правило, грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня  = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.      Наявність авторитетної національної грошової одиниці та її частин  в Україні є не лише ознакою  її  державності  і  реальної  незалежності,  а  й становить основу грошової системи, базою для подолання кризи та інфляції, проведення наступних радикальних економічних перетворень. Як і в  інших країнах світу, гривня виникла історично, але  нині  цілковито залежить від нинішнього стану економіки й держави, яка законодавчо закріплює її  функції. При цьому стабільність грошової одиниці найкраще забезпечується лише тоді, коли вона одночасно виступає як капітал і я к валюта.
2. Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, у грошовій системі  представляють,  в  основному,  кредитні  гроші  у  вигляді банкнот  і  розмінних монет та паперових грошей у формі державних казначейських квитків. В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, паперові гроші (скарбничі квитки) в обігу не випускаються або випускаються лише в  обмежених  масштабах.  Водночас у країнах, що розвиваються,  у грошовому обігу є як банкноти, так і казначейські квитки та монети.
3. Масштаб цін. Масштаб цін колись означав вираження суспільної вартості у грошових одиницях,  що  опирався  на  фіксовану  державою  вагову кількість грошового металу у  грошовій  одиниці.  Після  Ямайської  валютної реформи 1976 – 1978 рр.  офіційна  ціна  золота  і  золотий  вміст  грошової одиниці скасовані, тому й офіційний  масштаб  цін  втратив  свою  економічну значимість, бо кредитні гроші власної вартості не мають і  не  можуть  бути виразником   вартості   інших   товарів.  Водночас   у   сучасних    умовах функціонування світового ринку господарство  кожної  окремо  взятої  країни тісно взаємодіє з іншими, тому офіційний масштаб цін  виконує  свою  роль  у взаємодії внутрішніх і світових цін. В  цих  умовах,  якщо  на  внутрішньому ринку виникає невідповідність міх товарною й грошовою масою, то  національна валюта, як  правило,  втрачає  офіційно  зафіксований  державою  паритет  по відношенню до іноземних  валют,  а  деякі  країни  взагалі  відмовилися  від встановлення офіційного масштабу.  Масштаб цін в цих умовах  визначається  як  певна кількість товарної маси, що  приймається  за одиницю, а остаточно складається  під впливом взаємодії попиту й пропозиції. Його функцією стало завдання служити засобом виміру вартостей товарів за допомогою цін.
4. Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, що визначається їх, купівельною  силою.  Валютний
курс характеризується еквівалентною сумою,  ціною  грошової  одиниці  однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Залежно від типу грошової системи, рівня розвитку  ринкових  відносин, економічного  і   соціально – політичного стану суспільства можуть застосовуватися: фіксовані валютні курси; плаваючі системи валютних курсів; системи  валютних  коридорів.  У  країнах   зі   стабільною й  розвиненою економікою, як правило, використовуються плаваючі системи  валютних  курсів, коли курс національної валюти з тих або інших  причин  вільно  коливається. Фіксовані курси  встановлюються національними  банками. Залежно  від видів операцій з валютами вони можуть  бути  різними.  Різним  може  бути  і наслідок фіксованого курсу.[4]
5. Порядок готівкової і  безготівкової  емісії  та  обігу  грошових  знаків. Такі  регулювання  держава  здійснює   за   допомогою   актів   внутрішнього законодавства та врахування економічного і валютного становища країни. У колишньому СРСР помилково був прийнятий роздільний обіг готівкової і безготівкової маси, коли готівка випускалася лише для задоволення  споживчих потреб населення на основі так званого касового плану, а між  підприємствами і закладами розрахунки велися переважно безготівковим способом. До того ж видача кредитів  здійснювалася  лише   на   основі   затвердженого урядом кредитного  плану,  а  взаємне  узгодження показників грошового обігу досягалося через систему вартісних балансів.
6. Регламентація безготівкового грошового обороту - це функція держави і НБУ, яка реалізується через:
1)  встановлення  порядку  використання  грошей,  що  знаходяться   на рахунках банків;
2)  держава  визначає  сфери,  у  яких  платежі   виконуються   шляхом безготівкового перерахування коштів з одного рахунку на інший;
3) держава законодавчо визначає способи  платежу,  форми  розрахунків, порядок  платежу  тощо.  Найповніше  проблеми регулювання   безготівкових розрахунків викладені у законах України «Про банки і банківську  діяльність».
Цим та іншими нормативними актами визначено такі  засади  організації безготівкових  розрахунків: 
- по-перше,  підприємства  усіх  форм   власності зобов'язані свої грошові кошти зберігати на рахунках  комерційних  банків і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків у  безготівковій  формі шляхом перерахування з рахунку  платника  на  рахунок  продавця.  Хоч  це і обмежує права вибору підприємцями форми розрахунків, але воно значною мірою сприяє впорядкуванню і зміцненню стабільності  грошового обігу;
- по-друге, платежі потрібно здійснювати максимально наближено до моменту  відвантаження продукції.  Це  сприяє  прискоренню   кругообігу  фінансових ресурсів  і реалізації продукції підприємств;
- по-третє, платежі здійснюються банками  за згоди і в порядку, що встановлюють власники рахунків. Списання коштів без згоди платників допускається у вигляді т. зв. «безакцентного» списання  лише у виключних випадках, коли стягуються штрафи чи недоплата за неплатежі до держбюджету або ж за рішенням судових органів;
- по-четверте, форми і способи розрахунків визначаються   договорами та угодами  між господарськими суб'єктами,  але  в  межах   чинного законодавства;  
- по-п'яте, суб'єкти господарського  життя  можуть  скористуватися  правом  вибору банків  для відкриття рахунків, а за потреби, то можуть мати поточні і два  розрахункові рахунки у різних містах  і  банках.  Для  цього  вони укладають з банками договори про розрахунково-касове обслуговування.
7. Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. У сфері  валютного  регулювання  НБУ  виконує  такі функції:
- здійснює валютну політику на підставі принципів загальної  економічної  політики України;
- складає  спільно  з  Кабінетом Міністрів України платіжний  балан України;
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту  зовнішнього державного боргу України;
- визначає ліміти заборгованості  в  іноземній валюті уповноважених банків нерезидентів;
- нагромаджує, зберігає і використовує резерви  валютних  цінностей  для  здійснення державної валютної політики; видає ліцензії  на  здійснення      валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
- визначає способи встановлення і використання валютних  (обмінних)  курсів  іноземних  валют,  виражених  в   іноземній   валюті   або   у  розрахункових (клірингових) одиницях.[5]
Отже, можна зробити висновки, що сучасна грошова система характеризується:
  - відміною офіційного золотого вмісту грошової одиниці  за  ухвалою  МВФ  про демонетизацію золота;
   - переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які значною мірою за своєю природою наближаються до паперових грошей;
   - збереженням у грошовому обігу деяких країн поряд з кредитними грішми і  паперових грошей у вигляді казначейських квитків;
   - випуском банкнот  у  обіг  для  кредитування  підприємств  і  закладів держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;
   - розвитком безготівкового обороту за умов  одночасного  скорочення  у  обігу готівки;
   - зростанням  масштабів  державного  регулювання  грошового  обігу  для подолання невідповідності кількості грошей об'єктивним потребам       економічного обороту та викликаних цим інфляційних тенденцій.
Як вказує О.О. Качан, в Україні до 1992 р. в обігу перебували грошові знаки - рублі, що емітувалися Держбанком СРСР. У 1992 р. Національний банк України запровадив в обіг перехідну власну українську валюту - карбованець (спочатку в готівкову сферу, а потім і в безготівкову). Вихід України з рубльової зони дав змогу Національному банку сконцентрувати емісійну функцію у своїх руках і започаткувати проведення власної грошово-кредитної політики. У вересні 1996 р. згідно з Указом Президента України була проведена безконфіскаційна грошова реформа і випущена в обіг постійна національна ва­люта - гривня. Починаючи з 17 вересня 1996 р., обіг карбованців на території України було припинено, і єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття в усі види платежів, стала гри­вня та її розмінна монета - копійка.
Назва «гривня» походить від слова «грива». Спершу воно означало обруч, що носили на шиї («на загривку») знатні люди. Слово «гривня» в давнину мало кілька значень. Лічильна гривня означала певну кількість монет, вагова - точну вагу сріб­ла чи золота. Нарешті, в IX ст. виникли монетні гривні - зливки срібла стандартної форми і ваги. Уперше гривня як грошова одиниця використовувалася в Україні ще за часів Київської Русі, вдруге - в період існування Української Народної Респуб­ліки (1918 - 1920 рр.), нарешті повернулася в Україну в 1996 р.[6]
    продолжение
1 2 3 4    

Добавить курсову роботу в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Завантажити курсову роботу безкоштовно
подобрать список литературы


Грошовий обіг


Постійний url цієї сторінки:
Курсова Грошовий обіг


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.