Гриби-двійники

Загрузка...

головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Курсова на тему Гриби-двійники

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 1.43 мб.
Мова: український
Розмістив (ла): Людмила
23.12.2010
1 2 3    

Вступ

Часто отрутні гриби бувають схожі на широко розповсюджені їстівні гриби, і недосвідчений грибник може їх легко поплутати. В одних випадках ця подібність задоволена поверхово, а в інших настільки сильно, що при визначенні грибів помилитися може навіть збирач з великим стажем. Такі гриби називають грибами-двійниками. Відомо багато їхніх видів, причому особливо небезпечно, що двійники є в багатьох смертельно отрутних грибів. Це і приводить нерідко до фатальних помилок при зборі грибів, служить однієї з найбільш частих причин грибних отруєнь.

Мета роботи – з`ясувати особливості будови грибів-двійників.

Предмет дослідження – особливості подібності грибів.

Об`єкт дослідження – представники класу грибів.

Основними завданнями є:

  • дати загальну характеристику класу грибів;

  • проаналізувати подібності грибів-двійників;

  • дати характеристику неїстівних «несправжніх» грибів, які можна сплутати з їстівними.

Практичне значення даної теми полягає в тому, може скластися така ситуація, що незнання відмінностей між їстівними і подібними їм формами неїстівних грибів може призвести до небажаних наслідків, часто зустрічаються смертельні отруєння грибами.

1. Загальна характеристика грибів

Гриби – живі істоти, що утворять самостійне царство живої природи, що нараховує близько 100 тисяч різних видів.

Своєрідність грибів у тім, що їм властиві властивості як рослин, так і тварин. Гриби не здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних, як це роблять рослини, і мають потребу в готових органічних речовинах, що вони всмоктують з навколишнього харчового субстрату (такий спосіб харчування, властивий також і твариною, називається гетеротрофним). Цим, а також подібністю хімічного складу і продуктів обміну вони схожі з тваринами. Але поглинання живильних речовин з харчового субстрату здійснюється дифузно – усією поверхнею, як у рослин. І розмножуються гриби так само, як і рослини – вегетативним шляхом і спороутворенням. Тому в недавнім минулому них відносили до безхлорофільних нижчих рослин.

Гриби досить різноманітні – це і мікроскопічно малі одноклітинні мікроміцети, і багатоклітинні макроміцети, плодові тіла яких можуть досягати досить значних розмірів і маси. Царство грибів поєднує відділи слизовиків і власне грибів. Тіло слизовиків, так називаний плазмодій, не має постійної форми, утворить багатоядерну слизоподібну масу, забарвлену в різні кольори, і може активно рухатися. Слизовики ми можемо зустріти в лісі і на лугах – на ґрунті, пнях, стовбурах дерев. Харчуються вони органічними речовинами відмерлих і рослин, що відмирають.

Тіло грибів побудоване з тонких нитчатих утворень – гіф. У сукупності гіфи утворять міцелій або грибницю. Субстратний міцелій занурений у поживний субстрат, а повітряний міцелій розташовується на поверхні, утворити плодові тіла, у яких формуються суперечки. Одноклітинні гриби міцелію не утворять.

До субстрату гриби кріпляться видозміненими гіфами (у грибів сапрофітів це ризоїди, а в паразитів – гаустерії). Гіфи міцелію, проростаючи в поживному субстраті, можуть поширюватися на значні відстані.

Гриби умовно поділяють на нижчі і вищі. У нижчих грибів міцелій представлений одною гігантською клітиною з безліччю ядер. У вищих грибів гіфи розчленовані на окремі клітки. Зокрема, до них відносяться дріжджові, шапкові і деякі цвілеві гриби.

Гриби можуть розмножуватися вегетативним шляхом (розподілом з утворенням нових гіф) і спороутворенням. Утворенню спор передує статевий процес, що здійснюється досить складно – шляхом утворення і злиття спеціалізованих полових кліток. В отриманих таким шляхом фахових освіта – спорангіях – формуються одноклітинні суперечки, що дають початок різностатевому міцелієві. У так званих шляпкових грибів-макроміцетів – спори утворяться або в спеціальних сумках на кінцях гіф – асках (сумчасті гриби або аскоміцети), або у фахових освіта – базидіях (базидіальні гриби або базидіоміцеті), розташованих у їхніх плодових тілах.

По способі живлення гриби можуть бути сапрофітами, паразитами і симбіонтами. Як харчовий субстрат гриби-сапрофіти використовують ґрунт, що відмерли і відмирають рослини; паразити можуть паразитувати як на рослинах, так і але тварин. Існують і хижі форми грибів, пристосовані до захоплення дрібних хробаків, що живуть у ґрунті. Гриби-симбіонти можуть вступати з вищими рослинами в симбіотичні взаємовигідні відносини, утворити з їх коренями мікоризу. У цьому випадку гриб одержує від рослини органічні живильні речовині Е виді кореневих виділень, підсобляючи кореням рослини в засвоєнні компонентів ґрунтового гумусу, сприяючи фіксації азоту і його з'єднань.

Цікавлячі нас шапкові гриби – макроміцети – в основному відносяться до базидіоміцетам і лише деякі з них – до аскоміцетів (зокрема, трюфелі, зморшки і рядки). Те, що ми називаємо грибом, являє собою лише частина міцелію – його плодове тіло, призначене для розмноження суперечками: ущільнене скупчення гіфів, зв'язане з основним міцелієм-грибницею, що проростає в живильному субстраті (ґрунту або деревині) у виді павутинних скупчень тонких ниток. У більшості шапкових грибів плодове тіло досягає значних розмірів, а їхні шашки можуть бути забарвлені в різні кольори і набувати різної форми.

Міцелій гриба багаторічний, а плодове тіло утвориться тільки для розмноження, тобто утворення спор. Він недовговічний, може існувати не більш 6–15 доби. У плодовому тілі розрізняють ніжку, що повідомляється з грибницею, і розташовану на ній капелюшок. Іноді плодові тіла можуть складатися з одної лише шапки, досягаючи значної розмаїтості за формою – від кулястих до зірчастих і квіткоподібних.

Плодове тіло формується з гіфів міцелію у вигляді своєрідних зачатків – примордіїв, плодове тіло вкрите плівчастим утворенням. При розростанні плодового тіла таке утворення руйнується і його залишки можуть зберігатися на капелюшку і ніжці, утворити в основі ніжки піхва (вульву). При відриві покривала від капелюшка на ніжці може залишатися рухливе кільце (у мухоморів, гриба-парасольки).

Шапка вищих грибів варіюють своїми розмірами, формою і забарвленням поверхні. За формою розрізняють шапку округлу, опукло-розпростерту, плоско-розпростерту, напівкулясту, конусоподібну, лійкоподібну, асиметричну й ін. Верхня поверхня шапки покрита шкірочкою або кутикулою, що виконує покривну і захисну функцію. У деяких грибів вона легко знімається. М'якоть являє собою щільне скупчення гіфів і в деяких грибів, наприклад, у млечників. У ній є судинні гіфи, що виділяють млечний сік.

Колір м'якоті звичайно білуватий, але в ряду грибів при надламі може змінювати своє забарвлення і видавати специфічні запахи. Під нижнім шаром м'якоті шапки розташовується спороносний шар – гіменофор. Тут формуються спеціальні органи, що утворять спори – аски або базидії. У базидіальних грибів спороутворюючий шар розташовується в нижній частині шапки. В аскоміцетів (зморшки, трюфелі) сумки, у яких утворяться спори, знаходяться в зовнішньому шарі шапки.

Типи гіменофорів різні: гладкий, пластинчастий, складчастий (жилкоподібний), трубчастий (губчатий) і шипуватий, що збільшує поверхню гіменофора і можливість утворення більшої кількості спор. Виходячи зі своєрідності побудови шляпки і ніжки, гриби можуть набувати різних форм – округлої, форму кольорової капусти, рунисту і навіть зірчасту, що нагадує квітку.

У деяких їстівних грибів, так званих гастероміцетів плодові тіла мають кулясту або грушоподібну форму. У таких плодових тілах спори до їхнього повного дозрівання замкнуті під шаром покривної шкірочки і звільняються при її руйнуванні.

У більшості їстівних і отрутних грибів утворення спори при сприятливих умовах відбувається протягом ряду років підряд у визначений час року. Розростаючись у субстраті, багаторічний міцелій займає велику територію і його плодові тіла можуть утворювати кільцеві скупчення по периферії міцелію. На такому досить обмеженому просторі можна збирати кілька десятків грибів.

Утворення плодових тіл відбувається у визначений час і за певних умов (наявність поживних речовин у субстраті, вологість, тепло і т. п.). В одних це відбувається ранньої навесні (зморшки і рядки), в інших – навіть узимку (зимовий опеньок).

На розвиток грибів впливають багато фактори середовища існування – склад субстрату і наявність у ньому органічних компонентів, інтенсивність сонячної радіації, наявність вологи, що підходить температури, зміст в атмосфері кисню і вуглекислого газу, а також антропогенний вплив (інтенсивність збору, випас худоби, витоптування і т.д.).

Разом з поживними речовинами із субстрату, атмосферного повітря і води гриби можуть поглинати і накопичувати у своєму тілі різного роду токсичні і радіоактивні, шкідливі для організмі людини, речовини. Такі гриби являють собою велику небезпеку для споживача (тому в місцях з підвищеною радіоактивністю, поблизу доріг з автомобільним рухом, промислових підприємств і поховань технологічних відходів виробництва збір грибів не бажаний).

Токсичність отрутних грибів обумовлена утворенням у їхніх гіфах токсичних з'єднань. Останнім часом у печатці з'явилися повідомлення про нібито мутантне перетворення їстівних грибів в отрутні, але це поки не має науково обґрунтованого підтвердження і вимагає вивчення. Треба, однак, брати до уваги нагромадження токсичних речовин у грибах з навколишнього середовища. Їстівні гриби, накопичуючи токсичні продукти, можуть ставати отрутними.

Значення грибів досить різноманітно. Ґрунтові гриби беруть участь у розкладанні (мінералізації) органічних речовин і утворенні гумусу, у чому їхня безсумнівна користь. Позитивну роль грають і гриби-симбіонти, утворити у взаємодії з рослинами мікоризу. У той же час гриби-паразити здатні викликати псування продуктів харчування як рослинного, так і тварини походження, захворювання і загибель рослин і тварин. Зокрема, гриб синтрихіум або картопляна гниль уражають картопля, альпидіум або чорна ніжка – капусту; фітофтора й інші – бульби, плоди, листи і корені картоплі й інших рослин. Ріжка уражають зав'язі жита, пшениці й інших злакових культур, утворити так називані ріжки, що представляють собою стадію гриба в спокої. Ці ріжки містять сильні токсини, здатні викликати найтяжке отруєння людини у випадку вживання хлібопродуктів з ріжками, що потрапили в них, (ці ж ріжки ріжка використовуються в медицині як кровоспинний засіб при маткових кровотеч).

Широко відомий домовий гриб, що руйнує деревину будівель, а також гриби трутовики, що уражають деревину живих рослин. Паразитами сільськогосподарських рослин є також сажкові гриби, іржі й інші. Деякі цвілеві і шапкові гриби мають токсичні властивості і тим самим становлять небезпеку отруєння при їхньому вживанні в їжу.

Паразитичні гриби можуть бути збудниками грибкових захворювань тварин і людини (так званих мікозів). До них варто віднести стригучий лишай і паршу, кондикомікози й інші грибкові дерматити, дитячу молочарку, що уражає слизувату оболонку ротової порожнини. У той же час деякі види цвілевих грибів, зокрема, зелена цвіль (пеніцилум) і інші – використовуються для одержання антибіотиків і інших цінних продуктів, використовуваних у медицині.

    продолжение
1 2 3    

Добавить курсову роботу в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Завантажити курсову роботу безкоштовно
подобрать список литературы


Гриби-двійники


Постійний url цієї сторінки:
Курсова Гриби-двійники


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.