Греко-перські війни. Афінська демократія за Перікла


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Реферат на тему Греко-перські війни. Афінська демократія за Перікла

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 16.21 кб.
Мова: український
14.03.2011
1

“Греко-перські війни. афінська демократія за Перікла”ГРЕКО-ПЕРСЬКІ ВІЙНИ


МАРАФОНСЬКА БИТВА. На початку V ст. до н. е. багато грецьких островів і міст у Малій Азії були під владою персів. Коли греки підняли повстання, перси жорстоко придушили його. Після цього вони вирішили завоювати всю Грецію. Перський цар Дарій відправив у Грецію послів з вимогою надіслати йому «землі і води», тобто підкоритися. Частина полісів визнала вла­ду Дарія. Але Афіни не підкорилися. А в Спарті перських послів навіть скинули в криницю зі словами: «Нехай посли самі візьмуть собі там землю і воду». Непокора Афін і Спарти розгнівила Дарія. Щоб сильніше розпалити свій гнів, він нака­зав слузі щодня перед обідом тричі повторювати йому слова: «Володарю! Пам'ятай про афінян!»

У 490 р. до н. е. військо персів перепливло на кораблях Егейське море і висадилось в Аттиці на Марафонській рівнині — за 42 км від Афін. Афіняни зібрали велике військо, і хоча у персів сили були набагато більші, греки захищали свободу своєї батьківщини і перемогли.

Один воїн побіг з доброю звісткою гірськими стежками до Афін. Не зупиняючись, він подолав усю відстань, вбіг у місто, вигукнув: «Радійте, афіняни, ми перемогли!» — і впав мертвий. Відтоді на Олімпійських іграх запрова­дили змагання з бігу на 42 км 195 м в пам'ять про цю подію і назвали його «марафонським бігом».

ВТОРГНЕННЯ КСЕРКСА ДО ГРЕЦІЇ. Минуло десять років, але пер­си не відмовилися від свого наміру за­воювати Афінську державу і Спарту. Величезне перське військо разом із флотом рушило на Грецію знову. На чолі його стояв син Дарія — цар Ксеркс. Крім персів у цьому війську були воїни з раніше підкорених зе­мель.

ПЕРЕПРАВА КСЕРКСА ЧЕРЕЗ ГЕЛЛЕСПОНТ. Цар Ксеркс наказав майстрам навести переправу через морську протоку Геллеспонт у Малій Азії (нині — протока Дарданелли), щоб армія могла перейти до Греції.

Коли мости були готові, зірвалася буря і зруйнувала їх. Багато воїнів потонуло. Цар Ксеркс дуже розгнівався. Щоб покарати не­слухняне море, він наказав побити Геллеспонт батогами, а потім закувати його в кайдани. Кат триста разів ударив по хвилях бато­гом, а потім опустив у воду залізні кайдани. Після цього кораблі розташували один біля одного у вигляді моста, і по ньому перське військо переправилося до Греції.

БИТВА ПРИ ФЕРМОПІЛАХ. Багато грецьких полісів об'єдналося для боротьби з персами. Очолила їх Спарта.

Вороги уже завоювали Північну Грецію і наближали­ся до Середньої Греції. Спартанський цар Леонід зі своїми воїнами захищав Фермопільський прохід, яким тільки й можна було потрапити з Північної Греції в Се­редню. Він збудував упоперек проходу кам'яну стіну. Ко­ли Ксеркс підступив до Фермопіл, він відправив до греків послів з вимогою скласти зброю. Цар Леонід відповів ла­конічно, як і личило спартанцю: «Прийди і візьми» (зброю). Другий посланець Ксеркса хотів налякати греків військовою силою персів. Він сказав: «Наші стріли і списи закриють від вас сонце!» Леонід відповів: «Ну що ж, будемо битися в затінку!»

Кілька днів треки мужньо захищали прохід. Але знайшовся зрадник, який провів персів окружними стежками, і вони вдарили в спину спартанцям. Коли пар Ле­онід побачив, що вороги оточили їх з усіх боків, він наказав усім грекам відступити. Біля себе він залишив тільки триста спартанців, які били­ся до кінця. Всі вони полягли у нерівному бою, захищаючи батьків­щину, волю і незалежність. Це ста­лося у 480 р. до н. е.

Через багато років греки похова­ли їхні кістки в братській могилі, а зверху поставили пам'ятник у ви­гляді лева з таким написом:

Подорожній, повідай спартанцям про нашу загибель: Вірні законам своїм, тут ми кістьми полягли.

ПЕРСИ У СЕРЕДНІЙ ГРЕЦІЇ. Через Фермопільський прохід перси прорвалися у Середню Грецію. Во­роги нищили все на своєму шляху. Вони рубали сади і виноградники, спалювали у полі хліб, руйнували храми, грабували та вбивали. Поло­нених греків перси продавали в раб­ство. Коли греки отримали звістку про поразку при Фермопілах, вони вивезли все населення Аттики — старих батьків, жінок та дітей — на кораблях через море на острів Саламін. З острова було видно, як горять Афіни, підпалені персами.

СТРАТЕГ ФЕМІСТОКЛ. Греки були готові до другого вторгнен­ня персів. Перепочинок у десять років вони використали для зміцнення армії та будівництва укріплень. У цей час стратегом (го­ловнокомандувачем) був обраний Фемістокл. Він звернувся до дельфійського оракула із запитанням, як краще захиститися від персів. Відповідь оракула була така:

Зевс-батько дарує Афіні стіни лише дерев'яні.

В них сам ти рятунок знайдеш, і дітей порятуєш своїх!

Фемістокл вирішив, що йдеться про кораблі, і почав будувати військовий флот. За кілька років було збудовано більше двохсот кораблів — трієр. Трієри плавали під вітрилами і на веслах, які були розта­шовані в три ряди (звідси походить назва «трієра»). Вони мали гострий ніс, обкутий міддю, щоб пробивати (таранити) ворожі кораблі. Екіпаж трієри складався зі ста вісімдесяти гребців і двадцяти п'яти воїнів.

САЛАМІНСЬКА БИТВА. Грецький флот стояв у морській про­тоці між Аттикою та островом Саламін. Сили були нерівні. У греків було 370 трієр, а у персів — 700 кораблів. Фемістокл пропонував дати бій у вузькій Саламінській про­тоці. В ній було багато підводного каміння та мілин. Грецькі моряки доб­ре знали цю протоку, а перси — пога­но. Проте Фемістокла не послухали. Спартанці закликали афінян кинути все і тікати до них у Спарту. Вони про­понували забрати у Спарту і грецький флот.

Та Фемістокл не міг кинути наприз­воляще беззахисних дітей, жінок, ста­рих. Хитрощами він змусив перського царя прийняти бій у незручній для то­го Саламінській протоці.

Великі і неповороткі перські ко­раблі розбивалися об підводне каміння, сідали на мілину. Грецькі трієри про­бивали борти ворожих кораблів своїми гострими носами, ламали весла.

Так у вересні 480 р. до н. е. перси зазнали поразки і втратили майже весь свій флот.

АФІНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ СОЮЗ. Без флоту перси не могли підвозити харчі для армії і були змушені відступити. Але Ксеркс за­лишив у Греції частину свого війська. У наступному, 479 р. до н. е., біля міста Платеї греки завдали персам нищівної поразки і вигнали їх із Греції. Після цього війна з персами тривала ще 30 років, здебільшого на морі.

Для ведення війни грецькі поліси на чолі з Афінами уклали у 477 р. до н. е. Афінський морський союз. Усі поліси будували й утримували на спільні гроші союзний флот та сухопутне військо. Спочатку скарбниця Афінського союзу знаходилася на острові Делос, тому союз називали ще Делоським.

За великі заслуги перед усією Грецією у розгромі персів командування союзним військом та флотом доручили афінянам. Пізніше і скарбниця була пе­ренесена до Афін. Щороку туди робили свої внески всі грецькі поліси.

Війна між Грецією і Персією була не просто війною, в якій зіткнулися два світи — Європа та Азія. В ній уперше зіткнулися східна деспотія і грецька де­мократія.

Греко-перські війни закінчилися пе­ремогою греків, бо греки захищали сво­боду й незалежність своєї батьківщини. Після цих воєн Афінська держава зміцніла. Афіняни стали господарями на морі. В їхніх ру­ках були союзний флот, військо і скарбниця.

АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ ЗА ПЕРІКЛА


ДОБА ПЕРІКЛА. У середині V ст. до н. е. в Афінах правив ви­датний державний діяч — стратег Перікл. Він мав такий авторитет у народу, що його обирали стратегом п'ятнад­цять років підряд. Був він і на інших державних посадах. Усього він керував Афінською державою протягом соро­ка років, до кінця свого життя. За часів Перікла Афінська держава досягла свого найвищого культурного розквіту. Тому цей період називається добою Перікла.

Перікл був дуже красномовний. Коли він виступав у народних зборах, друзі порівнювали його із Зевсом, а йо­го промови — з громами та блискавицями, які кидає бог. Самого Перікла за його величний вигляд та розум нази­вали Олімпійцем.

Перікл умів переконувати людей у своїй правоті. Якось спартанський цар спитав знаменитого борця, хто сильніший: він чи Перікл? Борець відповів: «Навіть як­що я покладу Перікла на обидві лопатки, він і тоді дове­де людям, що переможений я, а не він, і народ йому повірить».

Перікл мав багато друзів серед філософів, художників, скульпторів. Одного разу Періклу сказали, що філософ Анаксагор, який був на той час уже старим і хворим, ду­же бідує і вирішив заморити себе голодом. Перікл негайно пішов до нього і став умовляти відмовитися від цього наміру. «Мені потрібні твої корисні поради»,— сказав він. «Кому потрібний світильник, той наливає в нього олію»,— відповів мудрець. Перікл зрозумів натяк і щедро забезпечив старого грішми.

АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ. Слово «демократія» означає «влада народу». За часів Перікла в Афінах уся влада належала самим гро­мадянам. Верховним органом Афінської держави були народні збори. На збори приходили всі афінські громадяни, яким виповнилося двадцять років. За законами Перікла, громадянами вважалися ли­ше ті люди, в яких і батько, і мати були корінними афінянами. Пе­реселенці та раби на збори не допускалися.

Народні збори вирішували питання війни та миру, обирали стратегів (воєначальників) і суддів. Прийняті на зборах закони викарбовувалися на мармурових плитах і встановлювалися на май­дані, щоб кожний міг з ними ознайомитися.

Питання для обговорення готувала «Рада 500», що називалась буле. А виконували постанови зборів державні чиновники — магістрати. Ареопаг — рада старійшин; він розглядав справи про вбивства та святотатства.

Найвищого розвитку афінська демократія досягла за часів Перікла.

Коли Перікл помирав, біля його ліжка зібралися друзі і, гадаю­чи, що хворий їх не чує, вихваляли його заслу­ги перед Афінами. Раптом Перікл відкрив очі і сказав: «Ви не згадали найголовнішого. Адже за роки мого правління жодного афінянина не скарали на смерть за моїм наказом». Тільки коли Перікл помер, афіняни зрозуміли, якого мудрого і справедливого правителя вони втра­тили.

БУДІВНИЦТВО АКРОПОЛЯ ЗА ПЕРІКЛА. Усі грецькі міста щороку платили Афінам у союзну скарбницю великі гроші, щоб афіня­ни захищали їх від ворогів. Перікл вирішив витратити частину цих грошей на будівництво. Під час війни перси зруйнували афінський Акрополь укріплену частину міста, яка знаходилася на високому пагорбі. Перікл захотів його відбудувати. Для цієї роботи він зібрав найкращих архітекторів і скульпторів, тисячі умілих ремісників, ковалів, мулярів, каме­нярів, теслів.

На Акрополі Перікл звелів збудувати великий храм, присвяче­ний покровительці міста богині Афіні Палладі. Його назвали Пар­феноном, що означало «храм діви».

Парфенон одночасно служив державною скарбницею, святи­лищем і пам'яткою перемоги греків над персами. Спорудили йо­го з білого із золотистим відтінком мармуру.

Парфенон був 75 м завдовжки і 35 — завширшки. З усіх боків храм був оточений колонами. Така колонада називається порти­ком. Усередині храму було дві зали. В більшій залі стояла вели­чезна статуя богині Афіни, заввишки 11 метрів, її обличчя, руки і ноги були зроблені зі слонової кістки, а одяг вику­тий зі щирого золота вагою в дві тонни.

Статую Афіни зробив відомий давньогрецький скульп­тор Фідій. Коли роботу над статуєю було завершено, воро­ги Фідія пустили чутку, що він украв частину золота. Але Фідій, за порадою Перікла, виготовив золотий одяг богині таким чином, що його легко можна було зняти і зважити. Коли золото переважили, виявилося, що Фідій не винен.

Парфенон було прикрашено гарними барельєфами, що зображували святкову процесію юнаків і дівчат, а також су­перечку Афіни з Посейдоном. За легендою, богиня Афіна і бог Посейдон сперечалися, хто з них зробить кращий по­дарунок місту. Посейдон ударив у скелю своїм тризубцем, і з неї забило солоне джерело. Афіна встромила в землю свій спис, і з нього виросло оливкове дерево, яке дарує лю­дям смачні, корисні плоди. Подарунок Афіни Паллади визнали ціннішим і її іменем назвали місто Афіни.

Перед Парфеноном Фідій поставив ще одну статую богині Афіни, вилиту з бронзи, заввишки дев'ять метрів. Позолочене вістря її списа та шолом здалеку бачили моряки, які підпливали до Афін морем.

ВІЙНА МІЖ АФІНАМИ ТА СПАРТОЮ. В V ст. до н. е. (431 р. до н.е.) між Афінами та Спартою розпочалася війна за першість у Греції. Вона тривала близько тридцяти років і дістала назву Пе­лопоннеської. У цій війні взяли участь май­же всі поліси Греції: одні — на боці Афін, інші — Спарти. В афінян був великий флот, а спартанці мали добре озброєне сухопутне військо.

Перемогла Спарта, але вона була так са­мо виснажена війною, як і Афіни.

Спарта заборонила Афінам мати флот. Афіняни мусили виплатити Спарті гроші — воєнну контрибуцію. Спарта відмінила де­мократичні порядки в Афінах і відновила владу тиранів.
1

Добавить реферат в свой блог или сайт
загрузка...
Удобная ссылка:

Завантажити реферат безкоштовно
подобрать список литературы


Греко-перські війни. Афінська демократія за Перікла


Постійний url цієї сторінки:
Реферат Греко-перські війни. Афінська демократія за Перікла


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.