Виробничi системи


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Лекція на тему Виробничi системи

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 73.27 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Eroos
26.11.2010
 1 2 3 4 5 6 7    
2. частину устаткування неможливо повністю завантажити через відносно невеликий обсяг робіт даного виду в цеху.
У міру розвитку спеціалізації виробництва, стандартизації й уніфікації виробів й їхніх частин технологічний принцип формування цехів усе більше доповнюється предметним принципом. Наприклад, на автомобільному заводі створюється кілька механоскладальних цехів, кожний з яких спеціалізується на виготовленні певного агрегату (цехи моторів, шасі й т.д.); на швейній фабриці можуть створюватися кілька пошивних цехів (цехи жіночого, чоловічого, дитячого одягу й т.п.).
Найбільше поширення на практиці одержала змішана (предметно-технологічна) структура, при якій частина основних цехів побудована по технологічному принципі, а частина - по предметному.
Ця структура особливо характерна для машинобудівних заводів з масовим і серійним типом виробництва.
Залежно від підрозділу, що береться в основу по будови виробничої структури, розрізняють: бесцеховую, цехову, корпусну й комбінатську структуру.
Безцехова структура властива дрібним підприємствам з низьким рівнем технологічної концентрації. На таких підприємствах основним підрозділом, що лежить в основі побудови виробничої структури, є виробнича ділянка. Даний вид виробничої структури підприємства часто називають дільничною структурою.
При цеховій структурі основним підрозділом, що лежить в основі її побудови, є цех, що поєднує ряд технологічних і допоміжних ділянок. Дана структура формується, як правило, на середніх і великих підприємствах й є найпоширенішим видом виробничої структури в промисловості.
Корпусна структура властива великим й особливо великим промисловим підприємствам. На таких підприємствах ряд цехів основного виробництва з технологічною або предметною спеціалізацією поєднуються в корпуси. При цьому основним підрозділом, що лежить в основі побудови виробничої структури підприємства, є корпус (наприклад, корпус обробних, складальних цехів і т.п.).
Комбінатська структура формується сугубо на промислових комбінатах, які поєднують ряд виробництв, що здійснюють:
послідовну переробку сировини (чорна металургія, текстильна промисловість);
використання (переробку) відходів виробництва (деревообробна, харчова промисловість);
комплексну переробку сировини (підприємства, зайняті переробкою органічної сировини, поліметалевих руд й ін.).
Залежно від наявності й повноти охоплення основних і допоміжних процесів розрізняють підприємства:
с комплексною структурою, що характеризується наявністю всього комплексу основних і допоміжних цехів;
зі спеціалізованою структурою, що характеризується наявністю лише частини основних і допоміжних цехів.
Теоретично більше прогресивною вважається спеціалізована структура, а підвищення спеціалізації виробничої структури підприємства (за рахунок розширення його кооперованих зв'язків і ліквідації підрозділів основного, допоміжного й обслуговуючого виробництва) є найважливішим напрямком її вдосконалювання.
Однак вибір виду виробничої структури конкретного підприємства в рамках даної класифікації необхідно здійснювати з урахуванням конкретних умов, тобто з урахуванням місцезнаходження підприємства й можливостей поглиблення його спеціалізації й розширення кооперування виробництва.
Так, підприємство, розташоване в промислово розвиненому районі (промисловому вузлі) і спроможного налагодження ефективних кооперованих зв'язків, буде формувати спеціалізовану виробничу структуру, а підприємство, розташоване в знову освоюваному районі - комплексну.
Виробнича структура будь-якого підприємства наочно відображається на генеральному плані, де визначається розташування будівель, споруд, інших об'єктів на місцевості, підходів і під'їздів, рельєф, роза вітрів тощо. Генеральний план дає тільки наочне уявлення про підприємство, виробнича ж структура показує склад конкретних підрозділів і їх взаємозв'язок.
4. Генеральний план як основа раціональної організації виробничої структури підприємства
Генеральний план - це план земельної ділянки, яка відведена під будівництво підприємства з розташованими на ній будівлями, спорудами, транспортними шляхами та інженерними комунікаціями. Правильне розташування будівель та споруд по зонах, значно сприяє :покращенню організації виробничого процесу, забезпеченню необхідних санітарних умов, скороченню транспортних і технологічних потоків, економічному використанню території підприємства.
Основні вимоги до генерального плану:
1.                 Розташування будівель та споруд. Виділяють окремі зони (громадські будівлі, зона допоміжного господарства тощо).
2.Дотримання санітарних норм.
3.Створення санітарно - захісних зон у відповідності до класу шкідливості.
4.Протипожежні вимоги.
5.Улаштування доріг, проходів, проїздів з мінімізацією зустрічних потоків.
6.       Наявність інженерних комунікацій (мережі питного та протипожежного водопостачання, мережі пару, холоду, газу, електроенергії, зв’язку).
7. Благоустрій території (асфальтування, озеленення).
Техніко-економічні показники генерального плану:
1.Загальна площа території підприємства.
2.Площа забудови будівлями та спорудами.
3.Площа озеленення території.
4.Довжина транспортних та інженерних мереж.
5.Коефіцієнт забудови (щільність забудови),
6.Коефіцієнт використання території.
Умови, які необхідно враховувати при плануванні території підприємства:
-         послідовний рух предметів праці в процесі обробки, який повинен забезпечуватись переважно по прямоточній траєкторії - це мінімальний шлях проходження сировини, а отже мінімальна тривалість, збільшення обсягів виробництва і продуктивності праці;
-         наявність правильної видовженої форми приміщення, щоб забезпечити раціональне потокове розташування устаткування;
-   виробничі потоки не повинні перетинатися, тобто всі переміщення сировини і матеріалів повинні здійснюватись в 1-ному напрямку без зворотніх рухів;
-   необхідно уникати проходження матеріалів, напівфабрикатів через ті приміщення де вони не піддаються обробці;
-   розташування виробничих приміщень повинно гарантувати відсутність попадання прямих сонячних променів;
забезпечення найкоротшої відстані між цехами і дільницями, які
пов'язані між собою в процесі виробництва.
Таким чином, організація виробничого процесу в просторі передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва та являє собою спосіб сполучення основних, допоміжних та обслуговуючих процесів на території підприємства.

Рекомендована література:
1. Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва: Навчальний посібник. – ВД „ІНЖЕК”, 2005..
2. Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.: Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006.
3. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва: Центр навчальної літератури, 2005.
4. Петрович Й.М.,Захарчин Г.М. Організація виробництва. Підручник. «Магнолія плюс», 2004

Зміст та методи організації виробництва
План лекції
1. Зміст та завдання основного процесу виробництва.
2. Особливості організації основного виробництва.
3. Методи організації основного виробництва: потокові та непотокові.
4. Ознаки потокового виробництва. Передумови впровадження потокових методів на підприємствах.
5. Потокова лінія та її структурні елементи.
6. Розрахунок основних параметрів потокової лінії.
7. Класифікація потокових ліній.

Основне виробництво підприємства - це комплекс підрозділів в яких виготовляється основна за призначенням продукція, а також напівфабрикати для власних потреб і для реалізації за межі підприємства. Суть організації основного виробництва полягає у гармонійному поєднанні матеріальних елементів виробництва з робочою силою в часі та просторі, розробленні та впровадженні найбільш раціональних способів виконання заданого технологічного процесу.
Основне завдання організації основного виробництва - віднайти такі методи ведення виробничого процесу, які б дозволили швидше, краще і з мінімальними втратами засобів вирішувати питання випуску продукції.
До інших задач організації основного виробництва відноситься:
-         Вивчення способів поєднання елементів виробничого процесу, а також особливостей та умов їх розвитку.
- Раціональне поєднання праці робітників з працею машин.
-   Обробка сировини і матеріалів раціональними способами.
-   Отримання запланованої кількості готової продукції високої якості.
Усі ці задачі виконуються при умові : мінімальних витрат праці, сировини, матеріальних ресурсів, енергетичних ресурсів , максимальному використанні устаткування.
Особливості організації основного виробництва пояснюються:
1.Специфікою сировини та матеріалів.
2.Специфікою технологічних процесів.
3.Специфікою застосування засобів праці.
4.Рівнем механізації та автоматизації.
5.Масовим типом виробництва.
6.Видом руху предметів праці.
7.Побудовою потокового виробництва.
8.Наявністю запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції.
9.Часом виробництва та інше.
Існують основні методи організації основного виробництва: одиночний, гуртовий (серійний), потоковий. Відмінність методів полягає в рівні спеціалізації робочих місць, видах руху предметів праці по робочих місцях.
1.       Одиничний метод застосовується:
-    в одиничному виробництві;
-    при побудові виробничого процесу по виготовленню нестандартних виробів;
-         передбачає ретельну підготовку вихідних матеріалів, устаткування, робочої сили, технічної та економічної документації.
В м'ясо-молочній промисловості одиночний метод організації основного виробництва використовується для виготовлення дослідних зразків продукції.
2.       Гуртовий метод (партіоний):
-         застосовується в серійному виробництві;
-         проводиться побудова виробничого процесу для виготовлення партії (групи) виробів. При цьому партія оброблюється послідовно по операціях і передається до робочих місць без розподілу на штуки;
- в м'ясній промисловості застосовується при обробці шкір;
-         в молочній промисловості при виготовленні невеликої кількості продукції, коли розмір партії не перевищує ємкість устаткування,
3.       Потоковий метод:
-         відповідає масовому виробництву;
-         передбачає побудову виробничого процесу,при якому сировина і матеріали безперервно, (або з короткими інтервалами) в установленому ритмі, в технологічній послідовності і одночасно на всіх операціях перероблюються в готову продукцію,
Головна умова потокового методу організації основного виробництва - це застосування принципу паралельності і великій обсяг робіт.
Виділяють два різновиди потокових методів: 1.Немеханізоване потокове виробництво.
Безперервність досягається за рахунок відповідного розташування робочих місць та використання найпростіших пристосувань для переміщення предметів праці. Застосовується на деяких дільницях де відсутнє технологічне устаткування у вигляді конвеєрних ліній.
2. Потокове механізоване виробництво.
Виробництво при якому переміщення предметів праці здійснюється за допомогою конвеєрів, транспортерів і різного виду комунікаційних пристроїв.
Потоковість означає, що один і той самий предмет праці рухається в процесі обробки від однієї операції до іншої послідовно, за ходом технологічного процесу, змінюючи своє просторове розташування, зміст або форму після виконання окремих операцій.
Потоковий метод передбачає: координоване виконання в просторі та часі часткових процесів і операцій, які складають загальний виробничий процес .
Основні риси потокового виробництва:
1.Розташування машин, устаткування та робочих місць в однозначній технологічній послідовності, а також забезпечення їх тісного взаємозв'язку та взаємної відповідності по продуктивності.
2.Повторення одних і тих самих процесів на кожному робочому місці в наслідок високого рівня спеціалізації, технічних засобів, робочих місць і робітників, що їх обслуговують.
3.Однонаправленість руху предметів праці .
4.Одночасне або паралельне виконання операцій виробничого процесу.
5.Високий ступінь безперервності проходження процесу виробництва.
6.Узгодженість в тривалості виконання окремих різнорідних операцій у відповідності до особливостей технологічного режиму та забезпечення певної ритмічності виконання всього процесу та окремих операцій.
Галузеві особливості, що сприяють впровадженню потокових методів:
1. Переважно предметний принцип побудови підприємств.
2.       Масовий або крупносерійний тип виробництва, який характеризується стабільністю виробничого процесу.
3.       Високий ступінь безперервності технологічного процесу (пояснюється фізико-хімічним та біологічним характером технології), а також неможливість на тривалий час перервати технологічний процес без псування сировини та напівфабрикатів.
Потокова лінія - це основна структурна одиниця потокового виробництва.
Потокова лінія - це сукупність машин, апаратів, приладів, пристроїв для переміщення та робочих місць (не менше 2-х), які виконують певні операції виробничого процесу в технологічній послідовності і об'єднані єдиним ритмом і загальною продуктивністю з урахуванням особливості перероблюваної сировини і готової продукції.
Структурні елементи потокової лінії наступні:
1: Гілка потокової лінії - це устаткування (одна машина) та пристрій для переміщення (один транспортер).
2. Ланка лінії - це дві машини , що йдуть одна за одною, з'єднанні між собою і виконують різні операції.
З. Ведуча машина лінії (апарат, агрегат) - це така машина на якій виконуються найважливіші операції над предметом праці по перетворенню його в готову продукцію. Продуктивність такої машини є визначальною у всьому потоці. По ній визначають продуктивність усієї потокової лінії.
Розрахунок основних параметрів потокових ліній проводиться як правило в таких випадках
1. При впровадженні у виробництво нової потокової лінії.
2. При модернізації діючої лінії.
3. При переналагоджувані потоку на випуск нового виду продукції.. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками:
1.                 за кількістю найменувань виготовленим на них виробів:
-                      однопредметні ( постійно-потокові);
-                      багатопредметні (багато-потокові).
2.                 за характером руху виробів за операціями:
-                      неперервно-потокові;
-                      перервно-потокові.
3.                 за способом підтримки ритму:
-                      із регламентованим ритмом;
-                      із вільним ритмом.
4.                 за видами застосування транспортних засобів:
-                      конвеєрні;
-                      не конвеєрні.
5.                 за характером руху конвеєра:
-                      не перервні дії;
-                      періодичної дії.
    продолжение
 1 2 3 4 5 6 7    

Удобная ссылка:

Завантажити лекцію безкоштовно
подобрать список литературы


Виробничi системи


Постійний url цієї сторінки:
Лекція Виробничi системи


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.