Видовий склад трутовикових грибів околиць м Чернігова

Загрузка...

головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Курсова на тему Видовий склад трутовикових грибів околиць м Чернігова

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 272.89 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Людмила
23.12.2010
 1 2 3 4 5 6 7 8 9    

Усі гриби сапротрофи і продовжують руйнування деревини, почате трутовиками.

На гниючій деревині поселяються і численні гніздівки, плодові тіла яких у виді маленьких пташиних гніздечок помітні на відмерлій деревині. Недоспілі плодові тіла їх мають форму невеликих келихів, кубків, зверху покритих тонкою плівкою. При дозріванні плівка розривається і на дні бокальчика виявляються округлі тільця (перідіоли), служать для розмноження гриба. Міцелій гніздівок пронизує гнилушки різних деревинно-чагарникових порід. Слідом за ними або одночасно з ними на майже цілком зруйнованих колодах, пнях, галузях з'являються різні дрібні макроміцети – шапкові гриби з порядку агарикових (пластинчастих), іноді покриваючі залишки деревного отпада суцільною масою. Це різні міцени, гіфоломи, ксеромфаліни, псатирели й ін. Вони здійснюють останню фазу руйнування деревини (фазу гуміфікації), у результаті чого деревина стає ще більш пухкої, поступово покривається мохами і зеленими рослинами. І от уже ніщо не нагадує про те, що на цьому місці лежало повалене дерево або купа галузей, кори або стояв пень. Але, виявляється, деревина не зникла, а лише перетерпіла під дією грибів тривалий процес перетворення – це вони своїми ферментами розконсервували законсервовані у високомолекулярних сполуках мертвої деревини величезні кількості речовини й енергії, що протягом усього життя синтезували живі дерева. Якби не було грибів – санітарів лісу, ці запаси не могли б включитися в круговорот речовини в природі, унаслідок чого не відновилася б кількість вуглекислого газу в атмосфері, і як наслідок цього, припинилися б фотосинтез і виділення кисню.

3.3 Захист та профілактика грибних захворювань

Стовбурні гнилі досить численні і мають широке поширення в різних регіонах нашої країни. Господарський збиток багатьох гнилизни значний, тому захист насаджень від їхніх збудників повинна проводитися диференційовано по групах лісів, а в межах кожної групи – з урахуванням віку насаджень, їхньої цінності і цільового призначення.

У лісових насадженнях необхідно проводити комплекс санітарно-оздоровчих заходів. У молодняках випливає вчасно і якісно проводити рубання відходу з метою формування здорових, біологічно стійких насаджень оптимальної повноти і складу [8]. У середньовікових, спілих і перестійних насадженнях регулярно проводити вибіркові санітарні рубання з обов'язковою вибіркою і вивезенням сухостою, бурелому, всихаючих, ослаблених, вітровальних і безверхових сухостійних дерев, оскільки на них швидко виростає багато плодових тіл трутових грибів, збудників гнилі, споруляція яких продовжується багато років. Розрідження деревостою до повноти 0,3–0,4 доцільно призначати в суцільне санітарне рубання. Для зменшення кількості інфекційного початку необхідно якнайшвидше розробляти і вивозити уражену деревину з насаджень. Щоб попередити заселення деревини стовбурними шкідниками, необхідно проводити її окоровку або здійснювати хімічну обробку, не допускати захламленості насаджень порубочними залишками, які необхідно вчасно вивозити або знищувати. Якщо вивезення за якимись причинами неможливе, треба «приземляти деревину», що прискорює процес гниття від сапротрофних грибів і сприяє швидкої її мінералізації. При вирубці листяних порід, уражених окоренковими гнилизнами, доцільна окоровка пнів для попередження утворення гнилизн (помилкового і променистого трутовиків вільхи) у молодій порослі. Важливим профілактичним заходом, що повинний постійно дотримуватися при рубаннях, є запобігання механічних ушкоджень дерев, що залишаються на корені. Літнє рубання повинне бути заборонене, тому що в цей час масово поширюються суперечки грибів. Щоб зменшити небезпека виникнення морозобійних тріщин, рекомендується залишати густі узлісся і не допускати надмірного розрідження деревостоїв. Для зменшення ушкоджень стовбурів дерев і молодого підросту дикими копитними (лосями, кабанами і т.д.) необхідно проводити регулювання їх чисельності.

Особливо важливо сьогодні створення стійких до гнилизн змішаних насінних хвойно-листяних насаджень із правильним підбором і розміщенням деревних порід. При цьому варто приділяти увагу доборові форм, різновидів дерев, стійких до дереворуйнуючих грибів, Схеми змішання повинні складатися з обліком лісу району, типу лісу і реальної загрози хвороб.

Серед мір боротьби із сосновою губкою в першу чергу варто назвати вирубку дерев із плодовими тілами і «тютюновими» суками в насадженнях старше 40 років. Вирубку уражених дерев проводять і при прохідних і вибіркових санітарних рубаннях. При прочищеннях і проріджуваннях вирубують також і надмірно розрослі дерева з товстими гілками, тому що в них раніш формується ядро і вони швидше інших можуть бути заражені сосновою губкою.

У рідких насадженнях, де дерева мають багато товстих гілок, доцільно обрізати не тільки сухі гілки, але і частина живих, зростаючих в тіні. Обрізку треба проводити поступово, до висоти 6–8 м у дерев у віці від 20 до 35 років, тобто поки в них не сформувалося ядро. Обрізати гілки краще наприкінці зими або ранньої навесні. На відносно багатих ґрунтах не можна допускати формування широких крон, що нерідко ушкоджуються снігом.

Важливою задачею є і проведення періодичних лісопатологічних обстежень для виявлення видового складу дереворуйнуючих грибів, ступеня ураженості ними насаджень [7].

У парках, міських посадках і лісопарках, поряд із проведенням санітарно-оздоровчих заходів, важливого значення набуває індивідуальний захист дерев: лікування раней, обрізка сухих, уражених і ушкоджених галузей, видалення плодових тіл дереворуйнуючих грибів, замазка раней після обрізки, пломбування дупел.

Лікування раней проводять навесні шляхом очищення їх ножем або шкребком, стерилізації 5%-м розчином мідного купоросу і покриття садовим варом або петролатумной замазкою (петрлатум – 80%, каніфоль – 10%, рослинна олія-10%). Це захід задоволений ефективно, тому що сприяє заживанню і заростанню ран. Обрізку проводять з наступною дезінфекцією поверхні зрізу і покриттям його петролатумной або садовою замазкою або олійною фарбою.

Пломбування дупел проводять влітку в суху погоду. Дупло очищають, дезінфікують його поверхня антисептиком, після просушки покривають олійною фарбою або бітумною емульсією, потім заповнюють його цементуючою сумішшю (1 частина цементу, 2 – піски, 1 – рослинного бітуму і 3- 4 частини обпилювань) і після засихання суміші офарблюють під колір кори дерева.

В даний час важливе значення в парках і насадженнях лісопаркових і зелених зон міст мають заходу щодо регулюванню рекреаційних навантажень, профілактиці механічних і інших ушкоджень дерев антропогенними факторами.

Загальні профілактичні заходи

Боротьбу з хворобами лісових насаджень і головним чином попередження розвитку цих хвороб варто розглядати не як тимчасову кампанію, а як єдиний комплекс заходів, спрямованих на підвищення стійкості лісу. У боротьбі з хворобами лісу основну роль грає підвищення природного імунітету рослин до інфекцій, створення стійких фітоценозів, зниження вірулентності збудників, а також знищення патогена. При цьому основним напрямком повинні бути різні шляхи впливу на середовище з обліком конкретних екологічних особливостей виростання лісу.

Розробці систем заходів щодо боротьби з хворобами лісу дотепер приділялося недостатньо уваги [7].

У системах лісозахисних заходів значну роль повинні грати загально організаційні: нагляд, лісопатологічні обстеження, картографування діючих і потенційних вогнищ інфекції, вивчення закономірностей виникнення епіфітотій, їх прогнозування. Ці заходи повинні проводитися на лісотипологічній основі з урахуванням природних районів, у зональному розрізі.

Однак основну роль у боротьбі з хворобами лісів варто відводити лісогосподарським заходам, що охоплюють весь період життя насаджень – від збору насінь до головного рубання. При цьому необхідно враховувати періоди розвитку хвороб, зв'язуючи них зі специфічними лісозахисними заходами, головним чином з біологічними методами боротьби. Така система повинна впроваджуватися в першу чергу в потенційних вогнищах хвороб, тому що охопити нею всі ліси не завжди можливо.

У виконанні комплексу проти-інфекційних заходів на перше місце висуваються різні способи підвищення стійкості деревостоїв і міри попередження розвитку хвороб. У цьому відношенні велику роль повинна зіграти селекція деревних порід, задача якої відбір у природі стійких форм, екотипів, елітних дерев, що відрізняються у відповідних екологічних умовах високою продуктивністю і стійкістю проти хвороб, шкідників і несприятливих кліматичних факторів, а також виведення нових імунних гібридів. Перспективний у цьому відношенні добір стійких форм у вогнищах хвороб з високим інфекційним тлом. Стійкі форми варто розмножувати вегетативним шляхом, що дозволяє зберігати позитивні властивості рослин, збирати з них насіння і створювати спеціалізовані насінні ділянки [7].

Зараз, коли таких насінних ділянок ще ні, для створення лісових культур необхідно використовувати посадковий матеріал, високоякісний як у санітарному, так і в генетичному відношенні. Для цього насіння треба збирати в здорових, високопродуктивних насадженнях, а при вирощуванні посадкового матеріалу дотримувати всіх агротехнічних правил, що включають прийоми по боротьбі з хворобами, зокрема протравляння насінь, проведення ряду профілактичних заходів у розплідниках, охорону сіянців від несприятливих непаразитарних ушкоджень (морозобійних тріщин, сонячних опіків і т.д.).

При створенні лісових культур необхідно підбирати породи відповідно типам лісу і категорії лісокультурної площі й обов'язково враховувати можливість розвитку хвороби. Особливої уваги вимагає створення лісових культур на пасовищах і пустирях, де завжди існує погроза виникнення вогнищ кореневої губки. Чисті культури й особливо монокультури будь-якої деревної породи створювати недоцільно, тому що вони менш стійкі, чим складні, змішані. Однак при створенні змішаних культур не можна висаджувати разом деревні породи і чагарники, що уражаються однаковою хворобою, наприклад сосну звичайну й осику, сосну веймутову і смородину і т.д.

При створенні культур і догляді за ними потрібно ретельно дотримувати правил агротехніки. У деяких випадках для підвищення стійкості хвойних культур доцільно вводити листяні деревні породи, чагарники, підсівати люпин.

Рубання відходу крім регулювання складу і підвищення продуктивності насаджень повинні сприяти посиленню їхньої стійкості до хвороб, шкідникам і несприятливим факторам середовища. З цією метою в хвойних насадженнях необхідно зберігати домішку листяних порід, формувати регулярну, добре розвиту крону, охороняти насадження від механічних ушкоджень. Рубаннями відходу потрібно так регулювати густоту насаджень, щоб створювати оптимальні умови головній породі, що повинна мати достатнє освітлення й одночасно отінений стовбур, що сприяє очищенню його від суків у молодому віці. Це в значній мірі зменшує можливість проникання суперечка грибів, що викликають стовбурні гнилизни. Надмірна ж густота насаджень сприяє розвиткові багатьох хвороб, підсилює ушкодження від снігу і вітру.

У старих насадженнях потрібно вчасно проводити санітарні рубання, вирубуючи в першу чергу дерева з плодовими тілами, щоб зменшити запас спор і можливість зараження, не допускати накопичення повалених стовбурів, зламаних вершин, сухостою, на яких можуть виростати плодові тіла грибів, що паразитують і на живих організмах [7].

Рубання головного користування рекомендується проводити так, щоб зменшити можливість ушкодження вітром, сонцем. Спосіб і сезон рубання і вивезення деревини повинні плануватися з таким розрахунком, щоб не зашкодити підросту, а при поступових рубаннях – і дерева, що залишаються на лісосіках. Випливає при цьому враховувати і терміни споруляції дереворуйнуючих грибів.

При зборі насінь, вирощуванні посадкового матеріалу, створенні лісових культур, відході за ними, рубаннях відходу, санітарних рубаннях і рубаннях головного користування необхідно враховувати біологічні особливості не тільки деревних порід, але і збудників хвороб.

Одночасно доцільно здійснювати активні лісозахисні заходи по ліквідації вогнищ інфекції. Ця робота дає кращі результати в роки депресії хвороби, коли вогнища займають менші площі і збудник сконцентрований на порівняно невеликому просторі. У таких випадках іноді ефективні і хімічні методи боротьби.

    продолжение
 1 2 3 4 5 6 7 8 9    

Удобная ссылка:

Завантажити курсову роботу безкоштовно
подобрать список литературы


Видовий склад трутовикових грибів околиць м Чернігова


Постійний url цієї сторінки:
Курсова Видовий склад трутовикових грибів околиць м Чернігова


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.