Божественна комедія Данте


головна сторінка Реферати Курсові роботи текст файли додати матеріалПродать работу

пошук рефератів

Реферат на тему Божественна комедія Данте

завантажити
Знайти інші подібні реферати.
подібні якісні роботи

Розмір: 30.85 кб.
Мова: український
Розмістив (ла): Вован
15.03.2011
1 2 3    







Реферат на тему:

Божественна комедія” Данте

План

ВСТУП

1. ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА “КОМЕДІЇ”

2. ЖАНРОВА ОСОБЛИВІСТЬ “БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ”

У ВИСВІТЛЕННІ ДОСЛІДНИКІВ

3. СТРУКТУРА “БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ” ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ПРЕДСТАВЛЕНЬ

4. РЕНЕСАНСНІ СКЛАДОВІ ПОЕМИ ДАНТЕ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

“Божественна комедія” Данте принесла поету світову славу, представляючи грандіозний філолофсько-художній синтез усієї середньовічної культури, перекидаючи від неї міст до культури Відродження. Як справедливо відзначає С.С. Мокульський, “саме як автор “Божественної комедії” Данте є в один і той самий час останнім поетом середніх століть і першим поетом нового часу. Усі протиріччя ідеології Данте, відбиті в інших його добутках, усі різноманітні аспекти його творчості як поета, філософа, ученого, публіциста злиті тут у величне, гармонічне художнє ціле”.

Суперечки про поему Данте продовжувалися за всіх часів і не припинені і понині: від повного неприйняття її (Вольтер, Беттінеллі, що вважав поему "неправдоподібним науковим трактатом", написаним варварською мовою) до критичного переосмислення чи навіть віднесення її до роду священних книг, зміст якої не може бути до кінця зрозумілий смертною людиною. У теософських навчаннях Данте і його поемі приділяється роль провісної літератури. Так, Данило Андреєв так характеризував її в “Троянді світу”:

"Наскільки мені відомо (можливо, що я помиляюся), із сучасних європейських письменників цьому (тобто вільним мандрівкам ефірного тіла по шарах висхідних і спадних світів) був причетний один тільки Данте. Створення "Божественної комедії" було його місією. Але повне розкриття його духовних органів вчинилося тільки наприкінці життя... Він зрозумів численні помилки, неточності, зниження змісту, зайву антропоморфність образів, але для виправлення вже бракувало часу і сил.

Незалежно від трактування, сам космогонічний план комедії, що включає розповідь про принципи будови світу і його структурі вкупі з оповіданням про долі і шляхи людства (духовному і матеріальному) грандіозний.

 

1. Літературні джерела “Комедії”

Більшість учених пише про сплав християнського (середньовічного) і античного шарів, зі сплаву, одержуваного з них, Данте створив свою власну міру “своєрідний камертон” на який він опирається у своєму оповіданні. Надєждін Н. П. знаходив тісний зв'язок з античною поезією. На його думку, про це свідчить достаток міфологічних образів і зримі предметно-почуттєві деталі, але в той же самий час відзначав “непроникний морок алегоричного містицизму” (звірі в Аді, алегоричні фігури в Чистилищі).

Цікаве питання про обрання проводирем Вергілія в перших двох частинах подорожі, головна причина цього, як майже усі визнають, це спогад про VI пісню “Енеїди”, тут є присутнім свідчення таємного знання. Але Вергілій не був першим: подорож Одісея в Країну Тіней, сходження Орфея в Пекло - усе це має тісний зв'язок з містеріями античності. Смерть і сходження в Пекло, воскресіння на Небеса - є доповнюючими одні одних дії, перша - необхідна підготовка до другого. Дуже цікаве дослідження Рене Генона, у якому говориться про ісламські корені сходження в Пекло: “…в ісламі ми зустрічаємо епізод “нічної подорожі” Мухаммеда, що так само включає сходження в інфернальні місця, а потім сходження в різні раї чи небесні сфери; визначені риси цієї “нічної подорожі” представляють з поемою Данте до такої ступені разючу подібність, що деякі дослідники хотіли в ньому бачити одне з принципових джерел натхнення поета…такі збіги аж до точних деталей не могли бути випадковими, і ми маємо підставу припустити, що Данте дійсно був натхненний значною мірою оповіданням Мухаммеда.”

Ми вже згадувала про те, що “Комедія” виросла з клерикальної літератури, провансальської і куртуазної культури, “солодкого нового стилю”. Любов, що пронизує світогляд зрілого поета, народилася з юнацкій “хворобливій” любові до Беатріче, чистота і натхненність досягла повного розкриття в любові до Бога в третій частині “священної поеми”. Беатріче з дами серця трансформується у святу жінку і, на думку Гревса Н. М., “у символ Софії Премудрості Божої, що з'єднує твір із Творцем”. Відношення поета і коханої, писав, наприклад, А. М. Ефрос “ приймає вид релігійного культу: у Данте як би існує власна “свята трійця” – Христос, Богоматір і Беатріче, причому остання є його зв'язком з першими, усе йде через неї і від неї.”

Данте думав, що його “Комедія” – призволення самого апостола Петра:



І ти, мій син, зійшовши до земної долі

Під смертним вантажем, сміливими вустами

Скажи про те, що я сказав тобі!
Але можливо це істина буде прийнята за неправду:



Ми істину, схожу на неправду,

Повинні зберігати зімкнутими вустами,

Інакше сором безвинно наживеш.
Ми бачимо, що корені поеми ідуть у глиб століть, вони різноманітні і на перший погляд не сумісна (наявність язичеських і католицьких мотивів), але при цьому вони усі вплинули і завдяки їм “Комедія” стала “божественної”.

2. Жанрова особливість “Божественної комедії”

у висвітленні дослідників

Питання жанрової приналежності “Комедії” один із самих складних і найбільш дискусійних, більшість дослідників дотримують декількох напрямків, але ми не зустріли не одного вченого, що був би гранично точний у даному аспекті, деякі говорять про безпритульність поеми.

Данте в листі до Кан Грандіделла Скеля заявляв: “Зміст цього добутку, не простий, більш того воно може бути назване багатозмістовним, тобто маючим багато змістів”. Нам здається, це можна віднести і до жанру здобутків.

Одна з найпоширеніших думок, що “Комедія” - це епос, а порівняння з Гомером стало звичайним. “ Гомер був першим, Данте другим епічним поетом, утвір якого представляє ясний і зрозумілий зв'язок з пізнаннями, почуттями і релігією того століття, коли він жив, і зі століттями наступними”, - пише Шеллі.2 Іноді Вергілія з “Енеїдою” зв'язують з “Комедією” Аліґ’єрі, пишуть про те, що перші два сторіччя твір називався “Дантеїдою”, але більшість вчених обходять Вергілія стороною, вона вчитель і наставник Данте, можна змело сказати, що учень перевершив учителя. Віктор Гюго називає Гомера і Данте “двома геніями, які ведуть суперництво”3 . Пекло Гомера і Данте продуманіші, чим у Вергілія, де замість царства мертвих простий будинок з різними потаєними ходами і, на думку А. А. Катеніна, “ у розповіді <це> дуже холодно і майже смішно” Данте точно і чітко визначив місце свого Ада, у внутрішності земної кулі займає він величезний конус, униз звернений і сходиться в крапку в самій серцевині землі.

Треба сказати кілька слів про мову “Комедії”, характерною рисою є безприсудкові конструкції, мова героїв здобуває епічно урочисте звучання, твір написано силабічним одинадцятискладником , про який Данте говорив, що він самий довгий і найбільш величний в італійському віршуванні, він не відтворюється засобами української мови. Виходить, мова говорить так за епос, але на кожну тезу в цьому міркуванні приходиться антитеза. Для епосу характерна статичність героїв, вони не змінюються під час оповідання, часом наділені однією яскравою рисою, можна говорити про їхню схематичність і статичність (Ахіллес – сильний, Одіссей – хитрий), але цього немає в Данте. Перед нами повстає ряд яскравих образів, що не втратили розуму й індивідуальності, нам дається психологічна характеристика людей, причому вона звичайно дуже маленька по обсягу, але дуже насичена по змісту. Наприклад, епізод зустрічі зі злодієм Ванни Фуччі:

“Жити по-скотськи, а по-людському не міг,

Так мулом був насправді; я – Ванні Фуччі,

Звір з Пістойї, краща із барлогів”.

“По закінченню промови, підкинувши руки

І випнувши дві дулі, лиходій

Викрикнув так: “На, Боже, обидві штуки!”

Тут навіть можна підставити під питання приказку, що горбатого могила виправить, Фуччі як був богохульником, так і залишився, а, на мій погляд, ще більш озлобився, але йому не можна відмовити в сміливості і силі.

Питання про справедливість назви “Комедії” комедією уже вирішений у науковій літературі (Еліна Н. Г.), вона правомірно названа так, її кінець радісний, а в часи середньовіччя комедією вважався твір, що має радісний кінець, а трагедією – сумний. Із сучасної точки зору я б навряд чи назвала її навіть трагікомедією, у комедії мається на увазі сміх, веселощі, а шедевр Данте повинний викликати інші емоції.

На думку групи вчених, з погляду жанру “Божественна комедія” – це “ бачення” і навряд чи варто придумувати інше позначення. Але “бачення” – жанр, що розвивається протягом усього середньовіччя, відрізняється великою ємністю, крім релігійних бачень, були бачення – памфлети, бачення – алегорії, бачення казкового, пригодницького типу і бачення описові.3 Для великого російського поета Майкова жанр бачень асоціювався з “Комедією”, вона багато в чому звільняла свідомість від логіки. Данте всотав найкраще із середньовіччя, а жанр бачень був великий і обмежений одночасно, не передбачав внутрішнього руху. Для цього був епос. Геній Данте ніколи не міг уміститися у тверді рамки того чи іншого жанру.

Західні і російські романтики розглядали Аліґ’єрі як свого предтечу, поема Данте – величезна метафора: пекло – не тільки місце, але і стан щиросердечних борошн. Надєждін Н. П. писав у своїй дисертації, що в поемі “ представляється повний і цільний відбиток усього романтичного світу. <…>У ній творчий геній викрив людську природу від тілесного покриву. <…>Це дійсна біографія людського духу…”... Хто, укладав дисертант, присвячений у таїнство “Божественної комедії”, той може сказати про себе, що він відкрив вхід у внутрішні святилище романтичної поезії.

Жанр “Комедії” С. П. Шевір’єв визначав як ліро-символічну поему і підкреслював, що це свій власний тип поеми, сполученні поезії і релігії (Данте називали великим філософом і богословом). Язичеська міфологія утратила свій первісний зміст, Вергілій уже не той, котрий був у часи Древнього Рима: “Ні, це Вергілій середньовічний, одягнений у нове звання містика, це Вергілій – маг про яке зберігся і тепер усний переказ у простому народі Італії…це Вергілій заклинатель, що знається з підземним світом, сходив у Пекло ще до пришестя Рятівника”3 Сполучення релігії і поезії дуже важливо для романтиків, для них великий художник – великий мsфотворецm. “Данте один із творців “вічних міфів”, тому що його поема, “узята всебічні, не є окремий твір однієї своєрідної епохи, однією особою ступіні культури, але є щось значне, що обумовлює її загальнаціональністю, що обумовлюється її універсальним характером…обумовлюється, зрештою, формою, що являє собою не спеціальний, але загальний тип споглядання універсуума.”

Данте не завжди приносив земне в жертву заради небесного, а віра, надія, любов – це три стовпи його світу, він зберігає віру в можливості людини. Художній світ “Комедії” - результат складного взаємозв'язку релігійних, етичних і історичних понять.

3. Структура “Божественної комедії”

як відображення середньовічних представлень

Сама назва “Комедія” походить до чисто середньовічних змістів: у тодішніх поетиках трагедією називався всякий твір із сумним початком і благополучним, щасливим кінцем, а не драматургічна специфіка жанру з установкою на сміхове сприйняття. Епітет же “Божественна” затвердився за поемою вже після смерті Данте не раніш 16 в. як вираження її поетичної досконалості, а зовсім не релігійного змісту.

“Божественна комедія” відрізняється чіткою і продуманою композицією: вона розділена на три частини (“кантики”), кожна з який зображує одну з трьох частин загробного світу, відповідно до католицького навчання, - пекло, чи чистилище рай. Кожна частина складається з 33 пісень, а до першого кантику додана ще одна пісня-пролог, так що всього виходить 100 пісень при троїчному членуванні: уся поема написана трьохрядковими строфами – терцинами.

Це панування в композиційній і значеннєвій структурі поеми числа 3 походить до християнської ідеї про трійцю і містичне значення числа 3. На цьому числі заснована вся архітектоніка загробного світу “Божественної комедії”, продумана поетом до дріб'язків. Символізація на цьому не закінчується: кожна пісня закінчується тим самим словом “зірки”; ім'я Христа римується тільки із самим собою; у пеклі ім'я Христа ніде не згадується , як і ім'я Марії, і т.д.

При усій своїй оригінальності поема Данте має різні середньовічні джерела. Фабула поеми відтворює схему популярного в середньовічній літературі жанру "бачень" чи "ходінь по борошнах" - про таємниці загробного світу. Тема загробних "бачень" розроблялася в аналогічному напрямку в середньовічній літературі і за межами Західної Європи (давньоруський апокриф "Ходіння Богородиці по борошнах", XII в., мусульманський переказ про бачення Магомета, що споглядало в пророчому сні мучення грішників у пеклі і райське блаженство праведників. В арабського поета-містика XII ст. Абенарабі є твір, у якому дані картини пекла і раю, схожі на дантевські, і їх рівнобіжне незалежне виникнення (тому що Данте не знав арабської мови, а на відомі йому мови Абенарабі переведений не був) свідчить про загальну тенденцію в еволюції даних представлень у різних відокремлених один від іншого регіонах.

У своїй поемі Данте відбив і середньовічні уявлення про пекло і рай, час і вічність, гріх і покарання.

Як відзначає С.Аверинцев: "Систематизована "модель" пекла в "Божественній комедії" із усіма її компонентами – чіткою послідовністю дев'яти кіл, що дає "перекинутий", негативний образ небесної ієрархії, докладною класифікацією розрядів грішників, логіко-алегоричним зв'язком між образом провини й образом кари, наочною деталізацією картин розпачу мучимих і катівською брутальністю бісів - являє собою геніальне поетичне узагальнення і перетворення середньовічних представлень про пекло" [1].

Ідея середньовічного дуалізму, яка різко розділяла світ на полярні пари протилежностей, що групуються по вертикальній осі (верх: небо, Бог, добро, дух; низ - земне, диявол, зло, матерія) виражена в Данте у фігуральному образі сходження-сходження. "Не тільки пристрій потойбічного світу, у якому матерія і зло концентруються в нижніх шарах пекла, а дух і добро вінчають райські висоти, але і всякий рух, зображуваний у "Комедії", вертикалізовано: кручі і провали пекельної безодні, падіння тіл, ваблених вагою гріхів, жести і погляди, самий словник Данте - усі привертає увагу до категорій "верха" і "низу", до полярних переходів від піднесеного до низинного - визначальних координат середньовічної картини світу" [8, c.192].

З найбільшою силою Данте виразив і середньовічне сприйняття часу. "Контраст часу скороминущого земного життя людини і вічності, - відзначає А.Я. Гуревич, - і сходження від першої до другого визначає "просторово-часовий континуум" "Комедії". Вся історія роду людського з'являється в ній як синхронна. Час коштує, воно усі - і сьогодення, і минуле, і майбутнє - у сучасності... " [8, c.193]. По висловленню російського поета О.Мандельштама, історія розуміється Данте "як єдиний синхроністичний акт" [11]. Земна історія, який живе Данте, впливає на зображуваний їм потойбічний світ, утворити специфічну форму простору-часу. Образи й ідеї, що наповняють "вертикальний світ" поеми, по вираженню М. Бахтина, спонукувані прагненням вирватися з нього і "вийти на продуктивну історичну горизонталь" [5]. Звідси - гранична напруженість усього Дантова світу. Конфлікт часів, перетинання часу і вічності виражає ведучу ідею "Комедії" [4]. Образно говорячи, "Божественна комедія" перетворює час у трагедійне утілення вічності, у той же час установлюючи з нею складний діалектичний зв'язок.

У його Аду міфологічні персонажі співіснують з дияволами з Біблії. Харон, Мінос, Цербер, кентаври, Мінотавр перетворені в дияволів, що карають грішників. Боги і напівбоги античності демонізовані. Безсумнівно, що Данте сприйняв топографію царства Плутона від древніх поетів (особливо Вергілія), але палаюча і кривава ріка Флегетон, гарпії в лісі самогубців, Цербер, люті фурії на стінах Діта - образи Данте.

Етичне і естетичне в поемі Данте нерозривно зв'язані. Усі демони: Цербер, Мінос, Мінотавр, Геріон (крилате транспортне чудовисько на зразок надпотужного танка), біси, - відверто потворні.

Отут превалює середньовічне однозначно негативне відношення до ворога роду людського. Люцифер Данте, що наполовину вмерзнув у лід (символ холоду нелюбові), виявляє виродливу пародію на образи небес: три його обличчя - глузування над трійцею, з них червоне - гнів як протилежність любові, блідо-жовте - безсилля чи лінощі як протилежність усемогутності, чорне - неуцтво як протилежність усевіданню; 6 крив нетопира відповідають шістьом крилам херувиму.

Не дивно, що дантів Люцифер не подобався Шатобриану й іншим романтикам. У ньому немає нічого загального з гордим Сатаною Мільтона, з Мефистофелем Ґете,, що філософствує, з непокірливим Демоном Лермонтова. Люцифер у "Божественній комедії" бунтівник, що безнадійно програв свою справу. Він став частиною космічного цілого, підлеглим вищим незаперечним законам.

Пекло в системі світобудови має спеціальну функцію ізоляції і - в останніх своїх глибинах - аннігіляції гріха і грішників.

У трьох вустах троєликого Демона мучать самі мерзенні, на думку Данте, зрадники: Іуда, Брут, Кассій. Центр світобудови, що збігає з центром землі, скований льодами. Зло - у зосередженні ваги всесвіт. Найбільший гріх є разом з тим і найбільше неподобство, скам'яніння, нерухомість, непритомність свідомості. При подорожі по загробному світі Данте неодноразово торкається думки, що в пеклі добро полягає в тому, щоб не бути добрим, не почувати жалю до карних грішників:

У побудову картини Ада Данте виходив із християнської моделі світу.

По Данте Пекло представляє воронкоподібну прірву, що, звужуючи, досягає центра землі. Її схили оперезані концентричними уступами, "колами" Ада. Ріки пекла (Ахерон, Стикс, Флегетон) - Літа, ріка обмивання і забуття, коштує особняком, хоча води її так само стікають до центра землі - це, по суті, один потік, утворений сльозами Критського Старця і проникаючий у надра землі: спочатку він з'являється як Ахерон (по-грецьки, "ріка уболівай") і оперізує перше коло Ада, потім, стікаючи вниз, утворить болото Стикса (по-грецьки, "ненависний"), що омиває стіни міста Діта, що облямовують пропасти нижнього Ада; ще нижче він стає Флегетоном (по-грецьки, "палючий"), кільцеподібною рікою киплячої крові, потім, у виді кривавого струмка перетинає ліс самогубців і пустелю, відкіля гучним водоспадом падає всередину, щоб у центрі землі перетворитися в крижане озеро Коцит. Люцифера (він же Вельзевул, диявол) Данте називає Діт (Dis), це латинське ім'я пануючи Аїда, чи Плутона, сина Кроноса і Реї, брата Зевса і Посейдона. По-латинськи Lucifer означає Світлоносец. Прекрасніший з ангелів, він за мятеж проти Бога був покараний каліцтвом.

Походження Ада по Данте таке: Повсталий проти бога ангел (Люцифер, Сатана) разом зі своїми прихильниками (демонами) був скинуть з дев'ятого неба на Землю і, встромивши в неї, продолбил западину - лійку до самого центра – центра Землі, Всесвіту і всесвітнього тяжіння: далі падати вже нікуди. Застряг там у вічних льодах. Лійка, що утворилася - підземне царство - це і є Пекло, що чекає грішників, що по ту пору ще і не народилися, оскільки Земля була безжиттєвою. Зяюча рань Землі відразу затяглася. Зрушена в результаті зіткнення, викликаного падінням Люцифера, земна кора закрила підставу конусоподібної лійки, спучивши в середині цієї підстави горою Голгофою, а з протилежної сторони лійки - горою Чистилища. Вхід у підземелля Ада залишився збоку, біля краю поглиблення, на території майбутньої Італії. Як видно, багато образів (ріки пекла, вхід у неї, топологія) були узяті Данте з античних джерел (Гомер, Вергілій).

Звертання Данте до античних письменників (і насамперед Вергілію, фігура якого безпосередньо виведена в поему як провідник Данте по пеклу) є одним з головних симптомів підготовки Ренесансу в його творчості. "Божественна комедія" Данте - не богонавіяний текст, а спроба виразити деякий досвід, одкровення. І оскільки саме поету відкритий спосіб вираження вищого світу, то він і обраний провідником у потойбічний світ. Вплив “Енеїди” Вергілія позначилося в запозиченні у Вергілія окремих сюжетних деталей і образів, описаних у сцені сходження Енея в Тартар з метою побачити свого покійного батька.

 

    продолжение
1 2 3    

Добавить реферат в свой блог или сайт
загрузка...
Удобная ссылка:

Завантажити реферат безкоштовно
подобрать список литературы


Божественна комедія Данте


Постійний url цієї сторінки:
Реферат Божественна комедія Данте


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вгору сторінки


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.